Для того, щоб виникло бажання і натхнення про когось чи про щось написати, треба зацікавитися, здивуватися, захопитися. Так, як я — життям української письменниці Наталени Андріанівни Королеви-Борковської, іспанки за походженням Кармен-Альфонси-Фернанди-Естрель-Наталени.
Життя її таке яскраве й багатогранне, наповнене стількома подіями, що їх вистачило б іще на кількох людей. Вона була справжньою аристократкою, ерудиткою та інтелектуалкою, що вільно володіла багатьма мовами. Всі свої таланти вона утверджувала в житті практично: археологія, музика, мистецтво, медицина. Встигла й попрацювати в Секретаріаті міжнародних справ УНР.
Вона висловлювала свої мрії й надії, пропагувала ідеї національного патріотизму, особливої ролі жінки в суспільстві, ідеали християнської духовності. Своєрідність тем її творів, оригінальність сюжетів, намагання переплести різні світи й цивілізації у долі героїв — це те, що вирізняє творчість Наталени Королеви з-поміж інших україн-ських прозаїків.
Її поховали під одним хрестом із чоловіком, але чомусь без імені. Маючи за життя стільки пишних імен, Наталена Королева пішла в засвіти безіменною.
Саме це змусило мене написати листа послові України в Чехії Євгену Перебийносу. І з великою приємністю читала відповідь пана посла щодо тих змін, які відбуваються у м. Мнємлік:
«Шановна пані Валентино! Хотів би одразу вибачитися перед Вами, що не відповів раніше. Так сталося, що через зайнятість тільки зараз зміг прочитати подаровану мені Вами книгу «Королева», присвячену одній з найяскравіших постатей укра-їнської літературної еліти ХХ століття Наталені Королеві. Але, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи.
Книга мені дуже сподобалася. Щиро Вам дякую за Вашу подвижницьку та просвітницьку працю. Приємно, що ім’я Наталени Королеви, несправедливо забуте за радянських часів, завдяки таким небайдужим людям, як Ви, знову посідає належне місце в українській історії та літературі.
Посольство України в Чехії зі свого боку також робить усе можливе задля того, аби імена сотень видатних українських діячів, які волею долі були змушені жити та померти на чужині, не були забуті. З цією метою нами створено інтернет-каталог українських поховань у ЧР, з яким можна ознайомитися за посиланням http://www.ukrmemorial.eu/.
У серпні 2019 року Посольством спільно з мерією м. Мнємлік було відреставровано могилу Наталени Королеви та її чоловіка Василя Короліва-Старого, на якій встановлено оновлену пам’ятну таблицю, де поряд з іменем Василя Короліва-Старого викарбувано й ім’я Наталени. В реалізації цього проєкту ми, до речі, тісно співпрацювали з невласним онуком Наталени Королеви Їржі Тругларжем, який проживає в м. Ческа Ліпа.
Дозвольте побажати Вам міцного здоров’я та подальших творчих успіхів.
З повагою,
Посол Є.П. ПЕРЕБИЙНІС».
Шановні друзі! Можете уявити, яку радість я одержала з цим листом! По-перше, тим, що Посольство України в Чехії так активно діє! А по-друге: Іржі — онук, якого так хотіла поняньчити пані Наталена! Але не судилося: її останній видих збігся з криком новонародженого… Приємно, що Іржі береже пам’ять про бабусю, відтак і знає щось про Україну.
Я сповнена пієтетом до чеського народу: він прихистив багатьох українців у нелегкий для них час. І не просто прихистив, а створив, по можливості, нормальні умови життя. Судіть самі: працювали Український вільний університет, Українська господарська академія, Український педагогічний інститут імені Драгоманова. Діяв Допомоговий комітет, який надавав матеріальну допомогу українцям.
Отже, хай живе українсько-чеська дружба, нехай пошуки наших дипломатів увінчаються успіхом.
Валентина СИДОРУК,
член НСПУ.
м. Чорноморськ.
ПРИВІТ ІЗ ЧЕХІЇ
