ВІД’ЄМНА ДЕМОГРАФІЯ

Населення України скорочується одним із найшвидших у світі темпів, і, ймовірно, до 2050 року зменшиться до 35 мільйонів, ідеться в аналітичній довідці ООН «Демографічні процеси».

Низький коефіцієнт народжуваності, високий рівень смертності та постійне зростання темпів зовнішньої міграції руйнують людський капітал України, а отже й основу для сталого розвитку. Недостатній рівень добробуту і відсутність у жінок можливостей поєднувати кар’єру й догляд за дітьми залишається одним із чинників, що заважають українцям мати бажану кількість дітей. Поширеність поведінки з високим ступенем ризику та неінфекційні хвороби — основні фактори одного з найвищих рівнів смертності у Європі, особливо серед чоловіків. Близько третини українців помирає у віці до 65 років. Понад половині цих смертей можна запобігти.

За приблизними підрахунками, за межами України постійно перебувають близько 3 мільйонів українських пра-цівників, і їхня чисельність, імовірно, надалі зростатиме. Високий рівень бідності та труднощі з пошуком працевлаштування з гідною оплатою підсилюються політичними, соціальними та безпековими факторами, які стимулюють міграційний відтік. Майже половина українських мігрантів зайнята в низькокваліфікованих видах діяльності, для яких вони мають зависоку кваліфікацію, — їх приваблює дедалі легший доступ до ринків праці в ЄС. Третина нещодавнього зростання рівня міграції відбулася за рахунок українців віком до 35 років, які переважно мають кращу освіту, ніж ті, хто залишається в Україні. Зростання кількості українських студентів за кордоном збільшує відтік кадрів, і лише деякі з них планують повернутися, що спричиняє невідповідність кваліфікації та нестачу робочої сили в різних секторах економіки та регіонах країни.

Чисельність населення сільських місцевостей в Україні скорочується, що зумовлено міграцією молодих, більш освічених і забезпечених верств населення, і це має серйозні довгострокові наслідки для економічної стабільності сільської місцевості та соціальної згуртованості. Населення України є одним із тих, які найшвидше старішають у Європі, що є прямим наслідком зниження рівня народжуваності. Більш як п’ята частина населення старша за 60 років, і ця частка, за прогнозами, до 2050 року зросте до 36%. Жінки становлять близько двох третин населення віком понад 65 років і майже 3/4 населення віком понад 80; вони стикаються з підвищеним ризиком вразливості та бідності.

Зростання видатків на охорону здоров’я та пенсії навантажує державний бюджет, що фінансується коштом робочої сили, чисельність якої скорочується, а стан здоров’я є невтішним. Витрати, пов’язані з потребами літніх людей, в Україні матимуть одне з найвищих зростань у Європі та, за прогнозами, до 2050-го становитимуть 25% ВВП. Очікується, що чисельність робочої сили в Україні, яка характеризується низьким рівнем залученості, особливо серед старших чоловіків і жінок, а також жінок працездатного віку, до 2050-го зменшиться більш ніж на 30%. Поширеність неофіційної зайнятості та незадекларованих заробітків зменшує розмір внесків на соціальне страхування і, як наслідок, звужує простір для маневрів у фінансовій сфері.

В аналітичній довідці ООН міститься низка міркувань-рекомендацій, як поліпшити нинішню загрозливу демографічну ситуацію в Україні:

• Ефективне реагування на демо-графічні процеси в Україні є ключовим для сталого розвитку. У постанові уряду від 2006-го «Про затвердження Стратегії демографічного розвитку в період до 2015 року» чітко визначено основні проблеми щодо населення в Україні та запропоновано широкий комплекс заходів для пом’якшення наслідків цих проблем.

• Не існує єдиного засобу для реагування на демографічні виклики або повної компенсації негативних наслідків демографічних змін в Україні. Тому необхідно застосовувати адаптивні заходи для забезпечення достатнього рівня соціального захисту, розвитку людського капіталу, сприяння ефективному економічному зростанню в розрахунку на душу населення та зменшення фіскального тиску.

• Україна не проводила перепис населення з 2001 року. Точні, достовірні, деталізовані дані про кількість населення, його географічний розподіл та основні соціально-демографічні характеристики повинні стати основою для обґрунтованої політики, точного формування бюджету та надання товарів і послуг, орієнтованих на людей.

• Лише ґендерно чутливий підхід, який засновується на правах людини, може позитивно вплинути на склад і розмір сім’ї, дозволити повністю використати потенціал міграції для розвитку та забезпечити доступ до основних послуг і соціального захисту.

• Необхідно впровадити недискримі-наційну політику для забезпечення інклюзивності та надання молоді, людям похилого віку, вразливим і маргіналізованим верствам населення можливості робити повноцінний внесок у життя суспільства, отримуючи необхідну допомогу, послуги та соціальний захист.

• Інвестиції в людський капітал протягом усього життя є найдоцільнішим способом реагувати на мінливу динаміку населення України та позитивно змінювати індекс людського розвитку. Особливу увагу необхідно приділити здоров’ю, зокрема сексуальному та репродуктивному, здоровому способу життя, освіті, зменшенню рівня бідності, гідній належно оплачуваній роботі в містах і селах, соціальному захисту, чистому, безпечному та ста-більному навколишньому середовищу.

• Фінансові стимули для підвищення рівня народжуваності коштують дорого, а їх вплив незначний. Для посилення ґендерної рівності, сприяння кращому балансу між роботою та особистим життям, а відтак збільшення рівня участі жінок на ринку праці необхідні стратегії, що враховують ґендерні аспекти. Для створення належних для сімей умов, за яких вони можуть мати бажану кількість дітей, потрібні доступні можливості догляду за дітьми та літніми людьми, гнучкі схеми роботи та більш рівні умови надання батьківської відпустки.

• Уряд повинен продовжувати впровадження вже розпочатої реформи фінансування системи охорони здоров’я для забезпечення ефективних та прогнозних витрат, пов’язаних зі старінням населення. Профілактика неінфекційних захворювань через заохочення до здорового способу життя і вдосконалення системи надання покращеного первинного та профілактичного медичного обслуговування, зокрема в нещодавно об’єднаних територіальних громадах, допоможе зменшити потребу в дорожчих методах лікування на пізніх стадіях.

• Політика щодо збільшення залученості на ринку праці є важливим фактором зменшення очікуваного скорочення робочої сили. Підвищення встановленого законодавством віку виходу на пенсію необхідно переглянути в контексті національного діалогу з усіма зацікавленими суб’єктами з метою оцінювання варіантів гарантування сталості мережі соціального захисту. Такі заходи потрібно доповнити збільшенням частки жінок на ринку праці, відповідно до рівня освіти, та підтримати молодь у переході від навчання до роботи.

• Високу частку неофіційної та незадекларованої роботи необхідно зменшити для розширення бази внесків у систему соціального страхування і забезпечення фіскальної стабільності. Уряд повинен реалізовувати чітко визначену довгострокову по-літику економічного зростання, орієнтовану на стабільне створення робочих місць.

• Критично важливим є підвищення рівня продуктивності праці в умовах скорочення робочої сили. Уряд повинен продовжувати розбудову потужних та ефективних інституцій і забезпечувати послідовне застосування принципів верховенства права й майнових прав для стимулювання інвестицій, заохочення ефективного розподілу ресурсів і сприяння інвестиціям у людський капітал, які, відповідно, краще зберігаються.

• Потрібно розробити стратегію для ефективного сповільнення та зменшення зовнішньої міграції на основі ґендерно чутливого підходу, що ґрунтується на правах людини, стимулювати постійне й тимчасове повернення українських мігрантів і діаспори та приплив іноземних працівників, забезпечивши для них стимули залишатися в країні.

• Для досягнення цієї мети уряд має створити комплексну систему управління міграцією, як це передбачено в положеннях таких документів, як Глобальний договір про безпечну, впорядковану та регулярну міграцію (GCM) та Угода про асоціацію між Україною і ЄС.

• Політика, пов’язана з міграцією, повинна не лише враховувати градієнти заробітної плати та зайнятості, але й розв’язувати проблеми низького рівня життя, корупції, якості роботи установ, а також доступу до основних послуг, як-от освіта, охорона здоров’я, безпека й система правосуддя.

• Використання потенціалу українських мігрантів для розвитку сприяє економічному зростанню та покращує внутрішні можливості. Потрібно запровадити більш вигідні офіційні канали здійснення грошових переказів для заохочення внутрішніх інвестицій, а також механізми циркулярної міграції для стимулювання передачі знань і технологій.

• Для залучення людського капіталу уряд має розглянути можливості відкриття шляхів безпечної та регулярної міграції, відповідно до демографічних потреб та потреб ринку праці, щоб стимулювати іноземних працівників шукати роботу в Україні. Потрібно також розробити належні механізми та програми стосовно неврегульованих мігрантів, які вже перебувають на території країни.