РОБОТУ ЗНАХОДИТЬ ТОЙ, ХТО ЇЇ ШУКАЄ! ТОП-5 ГАРАНТІЙ ЗАХИСТУ ВІД НЕЗАКОННОГО ЗВІЛЬНЕННЯ

В умовах соціально-економічних потрясінь збереження роботи стає одним із ключових пріоритетів як для окремих громадян, так і для держави в цілому.

Відповідно до статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Ці приписи деталізуються у статті 5-1 Кодексу законів про працю України, за змістом якої держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння в збереженні роботи. Нагадаємо, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про зайнятість населення», державна політика зайнятості населення базується на принципах пріоритетності забезпечення повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості в процесі реалізації активної соціально-економічної політики держави.

У чому ж полягає правовий захист від незаконного звільнення?

1. Звільнення працівника з ініціативи роботодавця можливе лише на певних підставах.

Основні підстави для звільнення з роботи передбачає ст. 40 Кодексу законів про працю України «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу». Підстави для звільнення окремих категорій працівників містяться у ст. 41 КЗпП «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов».

2. Необхідним є дотримання процедури звільнення.

Гарантіям прав працівників, які звільняються з причин економічного характеру, присвячена окрема глава КЗпП під назвою «Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників». У разі, якщо вивільнення є масовим, відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома Державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Про звільнення працівник попереджається не пізніше, ніж за 2 місяці до дати звільнення (ст. 49-2 КЗпП).

КЗпП передбачає, що звільнення в разі скорочення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ст. 40). При цьому працівник має обов’язково отримати виплату вихідної допомоги (ст. 44). Останні дві гарантії поширюються також у разі розірвання трудового договору у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі, а також при поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Якщо ж до працівника застосовується звільнення як захід дисциплінарного звільнення, то і в цьому разі він користується певними гарантіями. Так, розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з підстав невиконання трудових обов’язків або прогулу можливе за умови отримання пояснень щодо причин вчиненого проступку (ст. 149 КЗпП). Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення (ст. 148 КЗпП).

3. Існують обставини, коли звільнення неприпустиме.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці (це стосується і відпусток по догляду за дитиною). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

4. Окремі категорії осіб користуються додатковим захистом.

Стаття 42 КЗпП передбачає, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, зазначеним у ч. 2 цієї статті.

Якщо працівник є членом профспілки, то розірвати з ним трудовий договір з певних підстав роботодавець може лише за попередньою згодою виборного органу профспілки, членом якої є працівник (ст. 43 КЗпП). Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства потребує згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (ст. 252 КЗпП).

Також існують суб’єкти, звільнення яких допускається у виняткових випадках:

а) вагітні жінки, матері з дітьми до 3 років, одинокі матері з дітьми віком до 14 років — їх звільнення допускається у випадках повної ліквідації підприємства, установи, орга-нізації, за умови обов’язкового працевлаштування (ст. 184 КЗпП);

б) неповнолітні працівники — їх звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування (ст. 198 КЗпП).

5. Існує можливість поновлення на роботі у судовому порядку.

Під незаконним звільненням, як роз’яснив Верховний Суд, слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом (постанова Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 755/14564/18). У місячний термін після отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення працівник може оскаржити його в суді. Судовий збір за подачу позову про поновлення на роботі не сплачується (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»). Цивільний процесуальний кодекс України допускає можливість розгляду таких справ у спрощеному порядку. При винесенні рішення про поновлення працівника на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу; рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню (ст. 235 КЗпП).

ЯКІ ДОКУМЕНТИ НЕОБХІДНО НАДАТИ
В ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІ ДЛЯ РЕЄСТРАЦІЇ ЯК БЕЗРОБІТНОГО?

Процедура реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, визначена Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 (далі — Порядок).

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 та пункту 17 Порядку для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного (у тому числі засобами електронної ідентифікації), форма якої затверджується Мінекономіки, та пред’являє:

• паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України;

• іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, визнані в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, яким надано в Україні притулок чи тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію, — посвідку на постійне проживання чи посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист;

• довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

• трудову книжку (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості). Особа, яка втратила трудову книжку, пред’являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи;

• документ про освіту або його дублікат (за наявності такого документа або дубліката);

• військово-обліковий документ для осіб, які звільнилися із строкової військової служби.

Крім зазначених документів, для отримання статусу безробітного подаються:

1) внутрішньо переміщеними особами у разі відсутності документів, що підтверджують факт звільнення:

— заява про припинення трудових відносин, справжність підпису на якій нотаріально за-свідчена, або документ, що підтверджує факт припинення зайнятості (цивільно-правовий договір, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань), або відповідне рішення суду — у разі припинення трудових відносин (припинення зайнятості) у судовому порядку;

— розрахунковий документ (квитанція), що підтверджує надсилання зазначеної заяви роботодавцеві рекомендованим листом з описом вкладення (за можливості).

2) членами особистого селянського господарства, для яких така робота була основною (крім осіб, які закінчили або припинили навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилися із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і вперше приймаються на роботу та звернулися для реєстрації до центру зайнятості протягом шести місяців з дня закінчення або припинення навчання чи звільнення із служби), — довідка про припинення ведення особистого селянського господарства або вихід з такого господарства, видана сільською, селищною або міською радою за місцезнаходженням земельної ділянки.

Зазначену довідку не подають члени особистого селянського господарства, які:

— є внутрішньо переміщеними особами;

— проходили військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

3) військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, утворених відповідно до законів, Держприкордонслужби, СБУ, Держспецтрансслужби, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також особовим складом воєнізованих аварійно-рятувальних служб, утворених відповідно до законодавства на постійній основі (далі — військовослужбовці), які звільнені із служби за станом здоров’я, у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, — військово-обліковий документ, в якому зазначена дата взяття їх на облік у військовому комісаріаті відповідно до законодавства.

ЯКИЙ ПОРЯДОК ВИПЛАТИ ДОПОМОГИ ПО БЕЗРОБІТТЮ?

Допомога по безробіттю виплачується не рідше, ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного — один раз на місяць. Період, за який здійснюється поточне нарахування допомоги по безробіттю, обмежується датою, що передує дню останнього відвідування безробітним центру зайнятості, де він зареєстрований. Остаточний розрахунок виплат допомоги по безробіттю здійснюється на підставі рішення про припинення виплат і включає нарахування за останній день перебування особи у статусі зареєстрованого безробітного, що входить до ви-значеного періоду виплати.

ТРИВАЛІСТЬ
ВИПЛАТИ ДОПОМОГИ ПО БЕЗРОБІТТЮ

Відповідно до частин четвертої статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі — Закон) допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в Державній службі зайнятості, а на період карантину — з першого дня надання статусу безробітного відповідно до абзацу 2 пунк-ту 32 розділу VIII Закону.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», — 180 календарних днів.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Наразі для осіб, які втратили роботу в період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за власним бажанням та угодою сторін загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів.

ЗА ЯКИХ УМОВ ПРИПИНЯЄТЬСЯ РЕЄСТРАЦІЯ В СЛУЖБІ ЗАЙНЯТОСТІ?

Відповідно до статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного у разі:

1) зайнятості особи;

2) поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили;

3) подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безро-бітного або відмови від її послуг;

4) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи, а для безробітного, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), дворазової відмови від пропонування проходження професійного навчання;

5) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи за професією (спеціальністю), набутою за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції;

6) припинення професійного навчання за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, без поважних причин;

7) невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб). Наявність поважних причин підтверджується відповідними документами;

8) встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання со-ціальних послуг;

9) встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг);

10) набрання законної сили вироком суду про засудження особи до позбавлення волі, обмеження волі, арешту (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням);

11) вступу на навчання за денною формою;

12) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

13) досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років;

14) подання заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку або тривалістю, визначеною у медичному висновку;

15) смерті безробітного або визнання його за рішенням суду померлим, безвісно відсутнім, недієздатним чи обмежено дієздатним;

16) з дня видачі довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією з висновками про визнання особи нездатною до трудової діяльності;

17) з інших підстав, передбачених порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.

ЧИ МОЖНА СТАТИ НА ОБЛІК
У ЦЕНТРІ ЗАЙНЯТОСТІ НЕ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ?

Так, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 792 щодо Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, облік осіб проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування таких осіб.

ЯКЩО ЗВІЛЬНЕННЯ ЗА УГОДОЮ СТОРІН, ТО ЧИ МОЖНА ОТРИМАТИ СТАТУС БЕЗРОБІТНОГО ТА ОТРИМУВАТИ ДОПОМОГУ ПО БЕЗРОБІТТЮ?

Так, можна. Статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» (далі — Закон), з першого дня реєстрації у територіальному органі на підставі заяви (у тому числі поданої засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 цього Закону.

Відповідно до частини 51 розділу XI Закону, на період дії карантину статус безробітного надається без вимог до наявності підходящої роботи.

При цьому особам, звільненим з останнього місця роботи за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України), тривалість виплати допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 частини 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіт-тя» від 02.03.2020 № 1533 (далі — Закон № 1533) скорочується на 90 календарних днів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу IV Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її ви-плати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 № 624, у разі звільнення з останнього місця роботи за угодою сторін виплата допомоги по безробіттю скорочується із 271 календарного дня, особам передпенсійного віку — з 631 календарного дня після призначення допомоги по безробіттю.

Наразі, відповідно до пункту 32 розділу VIII Закону № 1533, для осіб, які в період карантину звільнені з останнього місця роботи за власним бажанням та угодою сторін, загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 270 календарних днів.

ЯК ЗАПОЧАТКУВАТИ ВЛАСНИЙ БІЗНЕС

ЗА СПРИЯННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ?

Одним із напрямків діяльності Державної служби зайнятості є сприяння у започаткуванні власної справи незайнятим громадянам з метою забезпечення їх зайнятості.

Безробітні активно залучаються до семі-нарів з підприємницької діяльності, що проводяться за участю фахівців територіальних органів, податкових органів, соціальних фондів, фінансових та підприємницьких структур, які надають широкий спектр інформа-ційних та консультаційних послуг з юридичних, економічних та інших питань. Бажаючим заснувати власну справу надаються профорієнтаційні послуги та послуги з професійного навчання основам підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 7 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне со-ціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності зареєстрованим безробітним, які не можуть бути працевлаштовані у зв’язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким сповнилося 18 років, крім особ, зазначених у частині 2 статті 6 цього Закону, а саме: молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової вій-ськової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце.

Одноразова виплата призначеної допомоги здійснюється у розмірі залишку призначеної допомоги, визначеної конкретному безробітному.

Для розгляду питання щодо отримання допомоги по безробіттю одноразово безробітний подає до центру зайнятості заяву та бізнес-план. Документи по кожній особі розглядає комісія з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності.

Рішення щодо виплати коштів приймається директором територіального органу з урахуванням висновку комісії.

Існують також законодавчі обмеження щодо одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності. Зокрема, це стосується осіб, звільнених з останнього місця роботи за порушення трудової дисципліни, безробітних, які не дотримувалися рекомендацій центру зайнятості щодо пошуку роботи тощо, осіб, які шукають роботу вперше та громадянам, які протягом останніх 24 місяців, що передували початку безробіття, були зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності.

ЧИ МОЖНА ВІДМОВИТИСЬ
ВІД ЗАПРОПОНОВАНОЇ СЛУЖБОЮ ЗАЙНЯТОСТІ РОБОТИ?

Так. Але при цьому необхідно знати визначені Законом України «Про зайнятість населення» критерії підходящої для вас роботи. Якщо громадянин, зареєстрований в Державній службі зайнятості як безробітний відмовиться від двох пропозицій підходящої роботи, в тому числі за набутою професією за направленням територіального органу, а безробітний, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), — відмовиться від двох пропозицій проходження професійного навчання у період з дня реєстрації (перереєстрації), то центр зайнятості припиняє реєстрацію такої особи як безробітної і в такому випадку наступна реєстрація можлива не раньше, ніж через 90 календарних днів.

Підходящою є робота, що відповідає освіті, професії (спеці-альності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Для осіб, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу, підходящою вважається така, що потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці, а для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю, що перевищує шість місяців, підходящою вважається робота за професією останнього місця роботи або робота з проходженням попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за скеруванням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Для громадян, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за здобутими раніше професіями (спеціальностями) може вважатися підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці.

Для безробітних, які не мають професії, або таких, що працювали на роботах, які не потребують спеціальної підготовки, та перебувають на обліку в територіальному органі більш як шість місяців, підходящою роботою також вважається участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, тривалість яких перевищує один місяць.

Для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більш як 12 місяців) перерви (крім громадян, яким до досягнення загальновстановленого пенсійного віку залишилося два і менше років), підходящою роботою також вважається участь у громадських роботах, а також інших роботах тимчасового характеру, що відповідають їх освіті, професії (спеціальності), професійному досвіду, зокрема за спорідненими професіями, та тривають понад один місяць.

Підбір підходящої роботи для людей з інвалідністю (у тому числі шляхом розумного пристосування існуючого або створення нового робочого місця) здійснюється відповідно до їх професійних навичок, знань, індивідуальної програми реабілітації та з урахуванням побажань щодо умов праці.

ЧИ МОЖНА ПОВТОРНО ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
В СЛУЖБІ ЗАЙНЯТОСТІ?

Так, відповідно до частини другої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» та пункту 32 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, особа має право перереєструватися у тому ж або іншому центрі зайнятості як безробітна у разі, коли після припинення реєстрації особа залишилася безробітною та належить до категорії осіб, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення». Перереєстрація безробітного здійснюється з дня подання відповідної заяви.

У разі припинення реєстрації відповідно до пунктів 4 — 9 частини першої статті 45 цього Закону безробітний має право на наступну реєстрацію не раніше, ніж через 90 календарних днів з дня зняття з обліку за умови повернення коштів, незаконно отриманих за період попередньої реєстрації.