ЗАДУСТОВАНИЙ ЛИМАН

З-поміж листів, які надходять до Південноукраїнської екологічної спілки, є і такого змісту:

«Протягом багатьох років в алтестівській землі, недалеко від кафе «Родничок», зберігається шкідлива й небезпечна для всього живого речовина — дуст. У минулому столітті була спроба його вивезти, але закінчилася вона невдало. Відтоді ніхто цим питанням не займається, і ДДТ продовжує труїти нашу землю та воду. Цьогоріч був опублікований аналіз риби з Хаджибейського лиману на токсини. Вміст у ній дусту перевищує всі норми і робить її неїстівною.

Прошу вас оприлюднити ці дані й на найвищому рівні порушити питання про термінове та повне вивезення ДДТ з алтестівського лісу. Прошу організувати роботу з очищення лиману від багатолітніх отруйних стоків та ініціювати регулярні дослідницькі роботи з контролю за станом води і риби в Хаджибеї.

Світлана Ісаєнко».

Свого часу численні атаки громадських екологічних органі-зацій з вимогою ліквідувати отрутомогильник з ДДТ у селі Дачному таки змусили владу зглянутися над людьми та природою і взятися вирішувати проблему. Так, у 2013 році основну масу небезпечних хімікатів вивезли нібито на переробку в Польщу. На «повітрі» залишилося близько 150 тонн. Чому не забрали весь дуст? Бо десь помилися в розрахунках: закладали у сховище 900 тонн, а коли розкрили — виявилося набагато більше.

Відтоді спливло вісім років, упродовж яких спливали у Хаджибейський лиман і просочували землю залишки отрути. Й ось на початку грудня про могильник у Дачному в одеських владних коридорах знову згадали: питання заслухала профільна депутатська комісія обласної ради.

 Голова Дачненської сільської ради Руслан Сич, якого запросили на це засідання, нагадав депутатам, що мешканці громади давно просять прибрати залишки хімікатів, які труять ґрунт і воду та наражають на небезпеку здоров’я людей, і що проблема з кожним роком, місяцем, ба навіть днем загострюється. Бо якщо спочатку хімікати зберігалися в бетонних бункерах, то після 2013-го ті 147 тонн, що не вивезли, скидали у мішки, прикривши їх клейонкою і присипавши землею. Є на території і старі бетонні блоки, які також потрібно прибрати, оскільки вони просочилися дустом. Потерпають рибалки: пеленгас, який вони розводять, не можна їсти.

Одне слово, біда та й годі. То як же їй зарадити? Як позбутися тої отрути? За підсумками обговорення депутатська комісія вирішила звернутися до Міністерства інфраструктури з проханням передбачити необхідні для цього кошти в 2022 році, а до Державної екологічної інспекції — аби та перевірила могильник.

Директор департаменту екології та природних ресурсів ОДА Павло Буланович на засідання комісії повідомив, що на 2020 — 2021 роки була прийнята програма, в рамках якої в області планувалося утилізувати понад 480 тонн небезпечних речовин, але, мовляв, держава грошей не виділила, тому всі роботи перенесуть на наступні роки.

То що, почекаємо ще вісім років, коли депутати обласної ради енного скликання знову згадають, що в Дачному є дуст, знову послухають голову тамтешньої громади і знову його запитають: люди ще обурюються чи вже нема й кому обурюватися? Отак проблема з отрутою вирішиться сама по собі?

Наразі ж мене як керівника громадської екологічної організації цікавить ось що.

Перше. Представник Одеського морського порту Ігор Боровський запевнив, що могильник систематично оглядають, більше того, беруть проби води та ґрунту — і ніяких відхилень від норми не виявляли. У зв’язку з цим, хотілося б, щоб через ЗМІ проінформували про результати таких проб, але не портової лабораторії (за принципом «хто платить — той і замовляє музику»), а незалежної.

Друге. Хто дасть аналіз стану води у лимані в місці потрапляння дусту?

Третє. Хто зробить й оприлюднить такий же аналіз води у джерелі біля кафе «Родничок»?

Четверте. Із 2013-го минуло вісім років. Яких заходів за цей час вживали облдержадміністрація та облрада, аби вирішити проблему вивезення ДДТ та рекреації ґрунту?

П’яте. У Хаджибейському лимані триває промисловий вилов риби. Хто проведе аналіз і надасть висновок, чи виловлена риба придатна до вживання в їжу?

Шосте. Хто з депутатів облради спілкувався з народними депутатами від Одеської області або з членами Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування щодо ліквідації отрутомогильника?

3 грудня представники Південноукраїнського екологічного союзу, Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України і телеканалу «Глас» разом з головою Дачненської сільської ради Русланом Сергійовичем Сичем побували на отрутомогильнику. Ситуація гнітюча. 147 тонн хімікатів, які зберігаються у звичайних бігбегах, абияк присипані землею і від рясних дощів можуть прогнити та просочитися в ґрунт , а далі — потекти в Хаджибейський лиман. Це може статися будь-коли. Ще навіть до того, як на листи, що неспішно поїдуть на розгляд і тривале узгодження у столицю до чиновників з Мінінфраструктури і депутатів ВР, які вже схвалили бюджет країни на 2022 рік, на-дійде бодай якась відповідь.

Для тих , хто не знає, чи забув, нагадаю передісторію проблеми. У 1978 році в Одеській затоці затонув суховантаж «Моздок», який перевозив хімікати до В’єтнаму. Через деякий час вантаж підняли і поклали у спеціальне сховище біля сіл Дачного та Алтестового. Загалом там опинилося понад 900 тонн небезпечних речовин, у тому числі близько 600 тонн дусту.

Валерій ОСИПОВ,
президент Південноукраїнської екологічної спілки

Замість післяслова. Цей матеріал готувався до друку в попередньому номері. На жаль, він не застарів – дива не сталося і залишки дусту продовжують отруювати все довкруж. Дощ, сніг, мороз тільки посилюють руйнівні процеси і прискорюють насичення ґрунту, води і повітря вкрай небезпечними токсинами.

Єдине, що змінилося за тиждень, який минув, – Одеська обласна рада ухвалила звернення до Кабінету Міністрів і Міністерства інфраструктури, в якому, зокрема, зазначається: на знешкодження небезпечних хімічних речовин з могильника отрутохімікатів на околиці Алтестового та проведення реабілітації території необхідно 37,5 мільйона гривень, з яких 33,7 мільйона має профінансувати держава.

Загалом же, як наголошується у зверненні, нині на території Одещини зберігається 488,332 тонни непридатних або заборонених до використання хімікатів. Найбільше – у Подільському (175,545 тонни) та Одеському (224,417 тонни) районах.

«ЧН».