Звернув увагу на репліку мого земляка, що, мовляв, колись у селі, якщо господарі відлучались на деякий час, хату колодкою не запирали. Достатньо було на порозі перед дверима поставити перешкоду (палицю чи коромисло), і до житла ніхто не заходив. Таке було ще на початку 60-х років минулого століття.
Чесність? Сумління? Боязнь Бога? І те, й інше, та все ж, насамперед, відповідальність перед сільською громадою. А відома фраза «Що скажуть люди?» — пряме свідчення страху перед громадським осудом. Члену сільської громади з поганою репутацією було вельми некомфортно. Вироки громади часто були дошкульнішими, ніж вироки офіційних судів. Тим більше, що далеко не всі провини, особливо з питань моралі, етики, входили до компетенції світських судів, хоча вони також брали до уваги закони звичаєвого права, тобто неписаних правил життя сільської громади.
Прикладів покарань, інколи кумедних, багато. Ось деякі з них. Дві жінки обзивали одна одну непристойними словами. Суд постановив, щоб їхні чоловіки добре їх відлюпцювали. Чоловікові, який обізвав сусідку безстидницею, винесли покарання — 5 ударів палицями, за прозивання повією — теж 5 палиць. Двох чоловіків, які посварилися, посадили до в’язниці доти, поки не попросять один в одного вибачення. У селі Переліта Балтського району у 1927 році злодій вкрав козу, і його змусили ходити з тою козою вулицями села й вигукувати: «Я вкрав козу». У цьому ж селі вагітна жінка прийшла на збори, на які, зазвичай, приходили лише чоловіки. За таке порушення звичаєвого права вона мала отримати кілька ударів по відомій частині тіла. Але вона була вагітною і, поклавши жінку на живіт, могли нашкодити дитині. Вихід знайшли — для живота викопали яму, і жінка таки не уникнула покарання.
Тепер такі історії викликають посмішку, а тоді вони були реаліями життя — звичаєве право забезпечувало порядок і спокій у сільській громаді.
Вкотре переконуєшся, що втратили ми багато цінного і що чимало з минулого бракує нам і сьогодні.
В’ячеслав КУШНІР
«Що скажуть люди?»
