Прізвища Суворова і Малиновського зникли з офіційних назв районів у травні нинішнього року. Відповідному рішенню міськради, як відомо, передувало аналогічне електронне обговорення і висновки історико-топонімічної комісії при виконкомі міськради. На жаль, і до самої процедури обговорення є зауваження, та й не завжди остаточне рішення міськради збі-гається з побажаннями одеситів, які долучаються до нього.
І все ж, механізм залучення містян до перейменування одеської топоніміки існує. От тільки число небайдужих, які беруть участь у цих обговореннях, вкрай мале.
Чому? Відповідь, вочевидь, криється у негативному ставленні майже половини жителів Одещини (42,5% респондентів) до звільнення нашого краю від російсько-радянсько-імперської спадщини.
Ви здивовані? Я — теж. Але цифри — річ уперта. Ось що показало тематичне опитування, проведене в нашій області Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.
На запитання соціологів: «Як ви ставитеся до перейменування топонімів у вашому населеному пункті: вулиць, площ тощо, назви яких пов’язані з Російською Федерацією/Радянським Союзом/Російською імперією та їх діячами?» наші земляки відповіли так:
Отож, підсумовують дослідники громадської думки, близько чверті опитаних (23%) цілком негативно ставляться до пере-йменування об’єктів, пов’язаних з Росією/Радянським Союзом/Російською імперією, ще 19,5% — скоріше негативно. Майже стільки ж — 19,8% сприймають декомунізацію/деколонізацію скоріше позитивно і лише 14% — цілком позитивно. Ще 14,5% відсотка опитаних байдужі до цього процесу, а 9,2% — не ви-значилися із відповіддю.
Що криється за цими цифрами? Хто на нас, начебто волелюбних жителів волелюбного краю, надягнув шори і продовжує тримати у віжках минулого? Про це — у наступному номері.
А сьогодні повернемося до теми нового обговорення пере-йменувань одеських вулиць і провулків, яке триватиме до 31 жовтня на вебпорталі міської ради «Соціально активний громадянин» (citizen.omr.gov.ua) у спеціальному сервісі «Громадське обговорення». Серед топонімів, від яких, як на мене, давно пора було спекатися, — Генерала Бочарова, Державіна, Мічуріна, Слєпньова, Єрмака, Пугачова, Радищева, Степана Разіна, аж чотири Амурських провулки, два провулки й вулиця Марата, Бородінська, Волоколамська, Казанська, Самарська і навіть Трудових резервів. І це не повний перелік відголосків того минулого, де ми були рабами імперій: спочатку — царської, потім — радянської, і яке, як випливає з опитування, дуже багато хто з-поміж нас хоче тягнути у майбутнє.
Ольга СІРА
У шорах минулого
