Травмування громадян залізничним транспортом призводить до стресів та навіть хвороб локомотивних бригад

З початку року тільки по Одеській області зафіксовано 37 випадків наїздів локомотивів на громадян, 28 з них зі смертельним наслідком. Локомотивним бригадам вдалося попередити ще 53 випадки. Лише за червень сталося 10 наїздів, із яких 8 – смертельні, один  вдалося попередити.

За словами начальника Одеського регіонального відділу контролю за умовами праці та промислової безпеки Лідії Солдатової взимку почути сигнали машиніста людям заважають головні убори та капюшони, а навушники становлять загрозу цілий рік. Порушення правил безпеки, неуважність та невміння розрахувати власні сили й співвіднести їх із масою та швидкістю руху поїзда стають причинами трагедії.

Громадянам дуже важливо усвідомлювати, що наїзд – це не лише трагедія для потерпілого, який через необачність або з власних причин потрапив під локомотив. Працівники локомотивних бригад, після спроб попередити наїзд на людину і, тим паче, після наїзду, переживають стрес, що впливає в подальшому на їх здоров’я, а в окремих випадках і на життя.

«Минулого року помічник машиніст електровозу локомотивного депо Помічна Володимир Дорошенко, після наїзду на жінку (зі смертельним наслідком), що трапилася неподалік станції Колосівка, оглянувши місце події, отримав стрес, відчув себе погано. Але після приїзду швидкої він помер», - коментує начальник сектору охорону праці служби локомотивного господарства Наталія Міхова.

Необачність, поспіх, стан алкогольного сп’яніння, зведення рахунків із життям – це те, через що  люди потрапляють під поїзд. Однак важко уявити, що відчувають помічники машиністів, яким доводиться оглядати місце події та прибирати загиблих із колій. А потім у такому стресовому стані локомотивній бригаді необхідно далі продовжувати виконувати свою роботу – вести поїзд.

Психолог моторвагонного депо Одеса - Застава-1 Тамара Добровольська підкреслює, що стреси, негативні емоції із часом накопичуються і на цьому фоні можуть виникнути психосоматичні захворювання: гіпертонія, інфаркти, цукровий діабет тощо. Психологи депо – це  перша ланка, яка знімає напруження після такої страшної події. «Ми окремо з машиністом та з помічником машиніста проводимо бесіди, де виявляємо реакцію, чи не перебуває його психіка у збудженому стані. У ході бесіди ми проговорюємо по кілька разів ситуацію, але з дещо кращим фіналом, прагнемо трошки стерти цю подію з пам’яті, щоб працівник міг з цим жити далі», - зазначає вона.

Машиніст електровозу локомотивного депо Подільськ Олександр Синиця відзначає, що найскладніше у роботі локомотивної бригади це йти до постраждалого, та перевірити чи присутні у неї ознаки життя. Якщо вона мертва, то прибрати тіло у бік від колії, а потім після завершення рейсу давати пояснення поліції.

За 31 рік роботи машиністом у Володимира Гулька трапилося два випадки наїзду на людей. Перший – коли чоловік по станції Усатове кинувся під поїзд, а в другий – жінка не встигла перебігти колію перед поїздом: «Після такого залишається щось на серці. Мій помічник після побаченого суїциду по завершенні рейсу довго не міг заснути. А колись моєму колезі, який уже вийшов на пенсію, навіть погрожувала сім’я загиблого, вважаючи його винним у трагедії».

У випадках, коли люди звинувачують машиністів, їм важко усвідомити, що залізничник сам стає заручником чиєїсь необачності або рішення вкоротити собі віку на залізниці. Машиніст-інструктор Олег Кравець пояснює, що маса складу поїзда має величезну кінетичну енергію, яку миттєво зупинити неможливо. Від моменту застосування екстреного гальмування і подавання звукових сигналів машиніст не контролює локомотив, при цьому гальмівний шлях становитиме  близько 1000 м.

Машиніст та помічник машиніста – це дуже відповідальні професії, які передбачають не тільки високий професіоналізм, але й хороший стан здоров’я, витривалість і стресостійкість. Але якими міцними не були б нерви, складно зберігати спокій, якщо під колесами твого локомотива обірвалося чиєсь життя.