Олександра Решмеділова: Чому НАТО, ООН, МАГАТЕ та інші не поспішають допомагати Україні?

Останні дні Одеса майже щоночі страждає від надпотужних ракетних атак. 23 липня від рук рашистів серйозно постраждав історичний центр міста. Днем раніше, 22 липня, ЮНЕСКО «рішуче засудила» дії росії, але від цих заяв обстрілів не стає менше. З 24 лютого українці все частіше говорять про те, що міжнародні організації не спроможні захистити нас від агресора. Чому світ не допомагає Україні так, як ми цього просимо? Про це «Одеське життя» поговорило з політологом Олександрою Решмеділовою.

 Політолог із Києва Олександра Решмеділова 

Світ не може реагувати на випередження

Україна стала викликом для всіх міжнародних організацій: перед обличчям надвеликої загрози вони виявилися забюрократизованими та неповороткими, і це їх серйозний недолік. За протоколами, будь-який факт злочину росії необхідно ретельно перевіряти, але в України цього часу немає, бо кожен день ми втрачаємо людей.

Ми просимо світову спільному реагувати на випередження, але світ реагує тільки на результат. Скільки вже часу минуло з моменту руйнування Каховської ГЕС? Але тільки зараз резолюція НАТО визнала відповідальність росії. До цього західна преса заявляла, що «не все так однозначно», хоча була супутникова фіксація. Нам здавалося, що це зрозуміло: ми ні на кого не нападали. Але по факту це все треба підкріплювати фактажем, систематизувати дані, вчасно подавати звіти

пояснює політолог Олександра Решмеділова.

Ракети летять швидко, трибунали – створюють десятиліттями

Кожен українець розраховує на те, що росія миттєво понесе покарання за свої злочини, але на практиці це потребує багато часу. ОБСЄ створила трибунал щодо злочинів рф тільки 2 тижні тому, хоча велика війна в нас триває пів тора роки. Але такі судові справи можуть тягнутися десятиліттями. Наприклад, трибунал по Югославії тривав 25 років.

 Засідання ОБСЄ

Взагалі правова машина – це не швидко. Трибунал по Україні обов’язково буде, росія понесе відповідальність, питання тільки – коли. Трибунал – це дуже відповідальна справа, це теж іспит для світу. Я впевнена, що це буде наймасштабніший трибунал сучасності, –

вважає експертка.

Чому росія – дуже підступний ворог?

Україна звикла вести на міжнародному полі чесну гру, у той час, як росія не соромиться викривляти факти та відверто брехати. І здавалося б – світ не може повірити в ту маячню, яку несе ворог, але це не зовсім так.

Рф переінакшує саму суть світових організацій та грає на їх слабині, бо міжнародні інституції не люблять заглиблюватися у суть, їм достатньо однієї більш-менш переконливої позиції. Тому наші аргументи повинні бути ще більш переконливими, ми маємо грати на випередження, –

каже експерт.

Окрім цього росія всюди розставляє «своїх» людей, бо має дуже потужний фінансовий та людський ресурс, тому навіть у міжнародних організаціях можуть бути присутні її лобісти.

Росія багато років створювала цілу агентурну мережу, можна так сказати, на яку вона досі розраховує. Україна собі не може цього дозволити, це вкрай дороге задоволення. Нам потрібно постійно шукати якісь нестандартні рішення. Це битва Давида й Голіафа. Навіть якщо Україна придумає якісь дуже хитрий прийом, це буде скоріш попри якісь дії, а не завдяки їм

вважає Олександра Решмеділова.

Чи ООН вичерпала себе?

Попри всі злочини росія досі знаходиться в Радбезі ООН та навіть має право вето, але де факто, членство ворога в організації не зовсім законне.

Росія потрапила в ООН умовно як спадкоємець Радянського Союзу, а не проходила процедуру вступу, як всі незалежні країни. Але якщо ООН визнає, що рф там знаходиться незаконно, що робити зі всіма рішеннями, які країна ветувала чи приймала? –

політолог ставить риторичне питання.

Ще на початку війни постпред України при ООН Сергій Кислиця заявив: «Якщо Україна не виживе, Організація Об’єднаних Націй не виживе». І зараз ми бачимо певну кризу всередині ООН.

ООН створювалася як певний післявоєнний світопорядок, і вона свою функцію певний час виконувала. Але за десятиліття без війни, Європа звикла до стабільності. Зараз ООН піддана дуже сильній критиці, й багато хто говорить про її реорганізацію. Але, як би нам хтось не подобався, у колоді є лише ці карти, і потрібно грати ними. Поки немає дієвої альтернативи, –

каже Олександра Решмеділова.

На думку експерта, ми маємо шукати союзників та не ігнорувати жодний світовий майданчик для боротьби із росією.

Чи НАТО закриває очі на потреби України?

12 липня у Вільнюсі закінчився довгоочікуваний саміт НАТО. Від нього Україна очікувала хоча б формального запрошення до НАТО, але не отримала ані цього, ані тимчасових рамок вступу до Альянсу. Президент Володимир Зеленський підсумував: «Результати саміту гарні, але якби було запрошення, вони були б ідеальні».

На думку Олександри Решмеділової, цього року Альянс і не мав запросити нашу країну до себе:

Є певна черговість. Цей саміт у Вільнюсі був присвячений Швеції, а не Україні. І ми про це добре знали. Як би ми не вистрибували зі словами «візьміть нас», квиток був виписаний на прізвище іншого пасажира, так би мовити.

Поки в пресі обговорюють те, що вступ України до НАТО блокують США та Німеччина, Олександра Решмеділова зазначає – у нашої держави з’являється новий потужний союзник – Франція:

Франція виходить на провідну роль у Європі, робить дієві кроки, поки США та Німеччина обережні. Франція постачатиме нам ракети. І це певний прорив

Але й загалом підсумки саміту, на думку експерта, дуже непогані, бо Україна отримує скорочену процедуру входу до Альянсу, без механізму ПДЧ, довгострокове фінансування та підготовку наших пілотів на винищувачах F-16.

Навіть без вступу до Альянсу ми можемо розраховувати на підтримку у боротьбі з росією.

США прийняли резолюцію про те, що напад росії на будь-який ядерний об’єкт, наприклад, на ЗАЕС, буде сприйнятий як атака на НАТО. Це підвищення ставок перемовин. У свіжій резолюції Альянсу зафіксовано, що рф має відшкодувати нам збитки через руйнування Каховської ГЕС. І не забуваємо, що Альянс визнав росію своєю головною загрозою, визнав навіть не для України, а для себе. Тобто там пройшли тектонічні зміни. А це означає, що вони будуть відбивати цю загрозу, –

підсумовує Олександра Решмеділова.

Чи марна присутність МАГАТЕ на ЗАЕС?

Політолог зазначає, що до МАГАТЕ та його Гендиректора Рафаеля Гроссі в України давно вже назріло багато питань. Керівник агентства роздає коментарі переважно російській пресі, а склад комісії МАГАТЕ може бути лояльним росії.

Поки українська розвідка заявляє про можливу підготовку теракту на ЗАЕС з боку росії, МАГАТЕ висловлює лише «надзвичайну настороженість», не знаходить мін на станції та лише просить забезпечити до неї додатковий доступ. Але, на думку політолога, навіть прохання додаткових перевірок грають на користь Україні.

Ми не дотичні ані до звітів розвідки, ані до звітів МАГАТЕ. Тому стверджувати чого вони виявили, а чого ні, ми не можемо. Але ми можемо припустити, що всі ці бюрократичні процедури, згідно з якими МАГАТЕ треба додатково в чомусь запевнитись, можуть давати нам час. За те, що у нас є кожен додатковий день без вибухів на ЗАЕС, ми дякуємо всім факторам: бюрократизації, перевіркам, перемовинам, контрнаступу, загальним дипломатичним процесам – це все важливе. Був вибір – така комісія МАГАТЕ, або відсутність жодної. Ось я стою на позиції, що краще хоча б така, –

вважає Решмеділова.

 Політолог не виключає, що колись саме це затягування часу назвуть перемогою МАГАТЕ:

Наприкінці минулого року Ангела Меркель сказала журналу Die Zeit: Захід підписав мінські домовленості, щоб Україна тягнула час і встигла зміцнішати та бути озброєною НАТО. Тому не виключаю, що колись Гроссі напише у своїх мемуарах: «Лиха на ЗАЕС не сталося коштом наших звітів і перевірок.