Його повісили в Одесі, потім назвали вулицю, а згодом усе скасували: історія одного революціонера

За радянських часів була в Одесі вулиця Лізогуба. Але однієї вулиці тодішній владі здалося замало, і на його честь назвали ще історичний узвіз. Тепер на карті міста цього прізвища не зустріти. Чому так вийшло і ким був Дмитро Лізогуб, читайте у новій публікації «Одеського Життя».

Засуджено та повішено в Одесі

Наразі вулиця Лізогуба носить ім’я Юрія Олеші – відомого одеського письменника, автора знаменитого роману-казки «Три товстуни». А спуску повернули історичну назву – Карантинний. Але ким же був Дмитро Лізогуб, якщо спочатку на його честь з’явилося одразу два топоніми, а потім не залишилося жодного?

Ім’я Дмитра Лізогуба з’явилося серед назв вулиць Одеси 1927 року. Доля його виявилася прив’язаною до Одеси, причому «прив’язаною» і в прямому, і в переносному значенні слова.

Життя Дмитра Лізогуба закінчилося у мотузковій петлі. 6 серпня 1879 року Одеським військово-окружним судом він був визнаний одним з головних керівників російської соціально-революційної партії і засуджений до страти через повішення. Вирок виконано 10 серпня 1879 року в Одесі на Скаковому полі. Похований на одеському Карантинному цвинтарі.

Молодий, багатий, освічений

Народився цей революціонер – народник у 1849 році у Чернігівській губернії у багатій поміщицькій родині. Батько його навчався у Женеві, був знавцем мистецтв, музикував, дружив із Тарасом Шевченком. Діму виховував гувернер-француз, потім він навчався у колегіумі Монпельє (Франція). У 1869 році вступив до Петербурзького університету.

На 4-му курсі вирішив кинути навчання, бо перестав платити за заняття (гроші Лізогуб віддавав на потреби революційних гуртків) і був відрахований. Став організатором та брав участь у роботі багатьох революційних гуртків, їздив для обміну досвідом та налагодження зв’язків до Сербії, Англії, Франції. Їм щільно цікавилася поліція, Лізогуб був і під негласним, і під прямим наглядом.

У 1878 році проживав у Києві та Одесі. Був багатий і готовий був передати свій статок на революційні цілі. Однак, навіть під наглядом поліції, встиг внести до центрального гуртка «всього» близько 50 000 рублів.

Замість заслання – страта

У 1878 році, зважаючи на політичну неблагонадійність, засуджений до висилки з Одеси до Архангельської губернії. Але потім 5 серпня 1878 Лізогуб був заарештований і ув’язнений в Одеській в’язниці.

«Здав» його відвертими свідченнями керуючий його маєтком. Лізогуба звинуватили у зв’язках із державними злочинцями, у наданні на революційні цілі коштів, у намірі підготовки повстання селян та у підготовці терористичних актів. Повісили Дмитра Лізогуба за 2 тижні до його 30-річчя (за т.зв. новому стилю 29 липня це 10 серпня).

Коли до влади прийшли більшовики, особо щодо увічнення пам’яті Лізогуба ніхто у всесоюзному масштабі не поспішав. Без прив’язки до будь-якої його особистої «круглої» дати (1927-й рік 10-річчя жовтневої революції), вулицю найменували лише в Одесі

Та й те, схоже, лише для того, щоб стерти з міської топоніміки назву Левашовська (з 1881 року вулиця так називалася на честь Одеського градоначальника Володимира Левашова). Ніхто не заступився за Лізогуба і в наші роки, коли вулиця названа його ім’ям, перестала бути такою. Ким він був, тоді пам’ятали вже лише лічені на пальцях одесити – краєзнавці та історики.

Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса