Вулиця Гефта в Одесі: як чистокровний німець врятував робітників судноремонтного та втопив окупантів

«Одеське Життя» продовжує серію публікацій про радянські назви вулиць, яким повернули старі імена чи дали нові. Сьогодні розповімо про вулицю Миколи Гефта – одесита та чистокровного німця, розвідника, за участю якого було пошкоджено або потоплено чотири фашистські кораблі та врятовано робітників судноремонтного заводу.

Чистокровний німець із сім’ї циркача

У минулій публікації (щодо вулиці Лопатто) ми згадували, що його соратником у боротьбі з гітлерівцями, які окупували Одесу, був Микола Гефт. І одна з одеських вулиць мала його ім’я. Отже, згадаймо Миколу Гефта.

Народився Микола Гефт в Одесі 1911 року. Батько його був чистопородним німцем, до революції тримав невелику крамницю, а згодом – працював директором Одеського німецького робітничо-колгоспного пересувного цирку. Мати – натуральна одеситка, теж із німців.

Після закінчення школи Микола навчався в Одеському інституті інженерів водного транспорту, працював на суднобудівних заводах у різних регіонах країни. Після початку війни з сім’єю був засланий до Казахстану як етнічний німець. А влітку 1942 року Миколі Гефту, який досконало володів німецькою мовою, запропонували працювати в розвідці і направили в розвідшколу.

Розвідник зробив кар’єру в окупантів

У липні 1943 року Гефта було скинуто з парашутом поблизу Карлсруза – хутора німецьких колоністів на Одещині. Дістався Одеси, жити залишився у батьків. Батько допоміг влаштуватися на роботу інженером у «Буднагляду», який відповідав за ремонт німецьких військових кораблів на колишньому заводі імені Марті.

Микола отримав допуск на завод і порт, це дало йому широкі можливості для розвідки. Як легенду він використав свою ж біографію з деяким коригуванням: мовляв, призвали на фронт, сам здався в полон, з табору військовополонених був звільнений, коли довів своє німецьке коріння.

Гефту вдалося швидко увійти в довіру до німецької та румунської влади, він створив підпільну групу для заподіяння шкоди Кригсмаріні – німецькому військово-морському флоту. Гефт знайшов на заводі та в місті надійних людей, серед яких і вищезгаданий професор-хімік Лопатто, який «склав» міни, які зовні не відрізняються від великих шматків вугілля. Потрапивши в топку корабля, що вже вийшов у море, вони відправляли його на дно.

Діяв Гефт дуже тонко та вивірено, його репутація у ворога була настільки бездоганною, що у березні 1944-го його призначили головним інженером судноремонтного заводу. Хочу наголосити, що чималою мірою допомагав йому інший радянський розвідник, теж німець, Валер’ян Бурзі (1917-1945).

Як Гефт врятував робітників судноремонтного заводу. Загибель розвідника

Родом Бурзі був із мого рідного Херсона, і до грудня 1943-го, коли був направлений до Одеси на допомогу Гефту, Бурзі партизанив у Херсоні. Одна з херсонських вулиць носить (а може вже – носила, точно не знаю) ім’я Валеріана Бурзі.

Тим часом навесні 1944 року, коли нацисти, розуміючи, що їх незабаром викинуть із Одеси, зібралися викрасти до Німеччини кваліфікованих робітників. Вони перетворили судноремонтний завод на концтабір. Але Микола Гефт зміг визволити з рабства кілька сотень людей, оголосивши їх… інфекційними хворими.

Після звільнення Одеси Гефт на чолі розвідувально-диверсійної групи було закинуто до Польщі, району Кракова. 25 серпня 1944 року група потрапила в засідку і була оточена. Останній патрон мужній одесит Микола Гефт залишив собі. І залишився навіки 33-річним… В Одесі 1965 року на його честь перейменували вулицю Петренка (більшовик, 1919 року вбитий денікінцями). А 1995-го вулиця Гефта стала Чорноморською…

Валерий Боянжу