Рік 1941: яким був перший день війни в Одесі

“Одеське Життя” републікує спогади одеситів про перший день війни, яку в СРСР називали Великою Вітчизняною. Адже Друга світова почалася у 1939 році і напад Німеччини з союзниками на СРСР у 1941 був лише її частиною, це не применшує цінності зібраних свідчень очевидців цієї трагічної сторінки історії.

У різних містах СРСР 22 червня 1941 року було не однаковим. У Києві, в Білорусі та Прибалтиці пекло настало відразу. Їхні жителі чули виття пікіруючих бомбардувальників, розриви бомб, там палали та розвалювалися будинки. А ось в Одесі все було по-іншому. Про те, яким запам’ятали цей день одесити, завдяки кому місто не зазнало масованих ударів з повітря і чому ніхто не думав про окупацію, — у матеріалі «Одеського життя».

Цигарка біля вікна та фото на згадку

Про початок війни всі дізнавалися по-різному. Наприклад подружжя Юхим та Ніна Коваленко з чотирирічною донькою рано-вранці 22 червня прибули до Одеси поїздом з Житомирської області, де глава сім’ї служив у прикордонних військах. Вони приїхали у відпустку, відпочити на морі. Але на пероні їх зустріла заплакана матір із повісткою в руках.

Вся сім’я негайно вирушила у фотомайстерню і зробила знімок на згадку. Ця фотографія стала останньою: за кілька днів Юхим Коваленко загинув у бою, прикриваючи відхід групи своїх бійців.

Одесити були шоковані. Ніхто не міг повірити, що цей теплий літній недільний день назавжди змінить життя міста та країни. Водночас, жодної паніки у населення не було, місто не бомбили. Війна здавалася хоч і страшною, але все ж таки далекою перспективою. Зовсім інакше було на Дунаї…

Одеса зустріла війну підготовленою

На щастя, війська Одеського військового округу завдяки далекоглядним діям начальника штабу генерала-майора Матвія Захарова до війни були готові. Досвідчений воєначальник довіряв даним своєї розвідки і ще з середини травня 1941 почав вживати заходів до відбиття ймовірного нападу. 21 червня близько 23.00, не інформуючи Москву та ризикуючи кар’єрою та життям, він віддав усний наказ командирам корпусів:

1. Штаби та війська підняти по бойовій тривозі та вивести з населених пунктів.
2. Частинам прикриття зайняти свої райони.
3. Встановити зв’язок із прикордонними частинами.

22 червня, близько четвертої години ранку, румунська артилерія відкрила вогонь по розташуванню радянських військ в районі Ізмаїла та Кілії. Противник під прикриттям авіації спробував форсувати водні рубежі, проте скрізь був відкинутий із великими втратами…

Чому Одесу не бомбили в перші дні війни

Запекла битва йшла і в небі. На відміну від інших ділянок фронту, на Дунаї німецькі та румунські бомбардувальники вже з перших хвилин зазнали запеклих атак радянських літаків. 67-го винищувального авіаполку майора Рудакова було піднято по тривозі вже о четвертій ранку.

Радянські льотчики в першому ж бою збили німецького розвідника, а потім не пропустили бомбардувальники, що йшли курсом на Одесу. Відома історія, як старший лейтенант Мокляк точним вогнем збив два ворожі бомбардувальники, а потім пішов на таран із третім і загинув. У перший день війни полк записав на свій рахунок шістнадцять повітряних перемог, втративши двох пілотів.

З боку Молдови Одесу прикривав 69-й винищувальний авіаполк, у якому боролися знаменитий радянський ас Лев Шестаков, а також Михайло Асташкін, на честь якого пізніше назвуть вулицю в Одесі. Він загинув 14 вересня в бою під Одесою, проте цього першого дня війни радянський льотчик особисто знищив два літаки противника.

Усього 22 червня у битвах на далеких підступах до Одеси було збито сорок німецьких бомбардувальників та винищувачів. Авіація захисників міста втратила двадцять три літаки. Завдяки їм фашистам так і не вдалося скинути на Одесу жодної бомби…

Про окупацію ніхто не думав

Поки на Дунаї точилися запеклі бої, Одеса готувалася до оборони. Бійці 73 зенітного артилерійського полку дуже швидко облаштували вогневі точки на Середньому Фонтані, у парку Шевченка та на 16 станції Великого Фонтану.

Особлива увага була приділена прикриттю крекінг-заводу, нафтобази, залізничних станцій «Товарна» та «Сортувальна», а також… Оперного театру. До речі, командний пункт одного із підрозділів знаходився прямо на сцені. Одним словом, підготовка до відображення ворога була проведена оперативно та якісно.

— Про жодну паніку в перший день не йшлося, — згадує одесит Павло Кривцов. — Мені тоді було дванадцять, і я пам’ятаю, як батько, йдучи на призовний пункт, сказав, що все буде гаразд. Всі розуміли, що буде непросто, але уявити, що через кілька місяців румуни будуть в Одесі, та ви що…

Перші бомби впали у районі одеського порту 24 червня. Однак ці боязкі атаки «люфтваффе» були відбиті одеськими зенітниками. Перший масований наліт гітлерівської авіації відбувся 22 липня.

Одеська протиповітряна оборона аж до залишення Одеси радянськими військами діяла так ефективно, що вражені румуни згодом оцінили її чисельність у тисячу гармат. А тим часом Південну Пальміру захищало близько двохсот стволів.

Всі відступали, а одесити вторглися в Румунію

Перші битви великої війни для Радянського Союзу закінчилися важкими поразками. Про це писали завжди багато. Говорити про перемоги військ Одеського військового округу в ті дні було якось не прийнято.

А тим часом, уже 25 червня радянські війська форсували Дунай у районі Кілія-Віку та захопили плацдарм глибиною в три кілометри. Через день вони отримали підкріплення і взяли під контроль обидва береги Кілійського гирла, давши можливість дунайській флотилії ефективно підтримувати сухопутні війська.

Важко уявити, проте до 19 липня радянські війська утримували зайняту територію, успішно відбиваючи атаки румунських військ. Відступили вони лише тоді, коли виникла загроза оточення. Відходили організовано без паніки.

Головну нагороду рятівник Одеси так і не отримав

Маршал Радянського Союзу Матвій Захаров встиг здобути масу нагород, орденів та медалей. Він обіймав високі посади, керував великими військовими з’єднаннями.

Чого тільки варте командування групою радянських військ у Німеччині. Проте за свій головний подвиг, оборону дунайського кордону у перший місяць війни, Захаров нічого не отримав. Хоча саме завдяки його наказу перебазувати авіацію на запасні аеродроми, вдалося зберегти її боєздатність.

Знаменитий ас Олександр Покришкін згадував, що 22 червня німці буквально зрівняли із землею основний аеродром, на якому серед сотень воронок від бомб зухвало залишався один єдиний літак, який через поломку не встигли перебазувати.

Згодом в Одесі назвала на честь Захарова сквер у Хаджибеївському районі.

Ростислав Баклаженко