Презирство на батьківщині, визнання за кордоном: чому на честь Анни Ахматової в Одесі названо вулицю

Вулиця Анни Ахматової розташована у Київському районі Одеси та проходить від провулка Гаршина до вулиці Сумської. Свою назву вона отримала на честь одеської поетеси та номінанта на Нобелівську премію з літератури.

Праправнучка ординського хана

Справжнє прізвище Анни Андріївни – Горенко. Вона народилася 23 червня 1889 року в Одесі, на 11 станції Великого Фонтану, на дачі, яку знімала її родина. Її батько був спадковим дворянином, інженером-механіком флоту. 1890 року родина переїхала до Царського Села. Майбутня поетеса рано навчилася читати, а французьку мову вивчила у п’ять років, слухаючи, як викладач займався з її старшими сестрами.

Перші вірші Анна написала бувши ученицею Маріїнської жіночої гімназії, але про її захоплення поезією батько дізнався, коли Ахматової було 17 років. Він попросив не соромити його імені та не підписувати свої опуси прізвищем Горенка. Тоді Анна Андріївна як літературний псевдонім використовувала прізвище своєї бабусі, яка нібито належала до роду ординського хана Ахмата.

1910 року Ахматова вийшла заміж за поета Миколу Гумільова, який дуже довго домагався її уваги. Вони повінчалися у Миколаївській церкві на передмісті Києва. Загальні знайомі одноголосно пророкували швидкий розпад цього шлюбу, проте він протримався майже вісім років. У шлюбі народився син Лев, який у майбутньому став відомим вченим-географом та письменником. 1918 року Гумільов та Ахматова розлучилися, а 1921-го Миколи Гумільова звинуватили у причетності до змови та розстріляли.

Зневага на батьківщині, визнання за кордоном

За радянських часів поезія Анни Ахматової дратувала владу, і її називали «порожньою та безідейною». Її піддавали жорсткому цензурному виправленню, а з 1925 року Ахматову взагалі перестали друкувати.

У страшному 1938-му був заарештований і засуджений до п’яти років таборів син Ахматової Лев Гумільов. Заради його порятунку поетеса йшла на поводі у цензури, писала листи чиновникам, у яких благала полегшити його долю, носила йому передачі, простоюючи годинами під стінами «Хрестів».

1946 року Ахматову разом із Зощенком виключили зі Спілки письменників, а ще за кілька років міністр держбезпеки Абакумов відправив Сталіну доповідну записку «Про необхідність арешту поетеси Ахматової». Але поетесу залишили на волі.

Вірші Ахматової перекладали багатьма мовами світу і лише на батьківщині до неї ставилися як до чужорідного елементу. 1964 року її запросили до Італії для вручення премії «Етна-Таорміна». А через рік у Великій Британії вона отримала диплом почесного доктора Оксфордського університету.

Померла Анна Ахматова 5 березня 1966 року від серцевої недостатності. Її поховали у селищі Комарове. Лев Гумільов разом зі своїми студентами самостійно збудував їй пам’ятник, виклавши з каміння стіну, як символ стіни «Хрестів», під якою з передачами стояла його матір.

Ірина Сорокіна