9 фактів із життя Степана Олійника

3 квітня виповнюється 115 років від дня народження класика нашої літератури, поета, гумориста, сатирика та журналіста Степана Олійника. Його ім'я було відоме не лише в нашій країні, а й за кордоном. Він користувався незвичайною популярністю, а газети з його фейлетонами і книжки зачитували до дірок.

1. Народився 1908 року в селі Пасицели Одеської області, а пізніше родина переїхала до Левадівки Миколаївської області, де поет і виріс.

2. З 11 років Степан Олійник працював у редакції одеської окружної газети «Червоний степ», а пізніше вступив до Одеського педагогічного інституту. Але коли його батько потрапив під розкуркулювання, Олійника виключили з інституту, а потім заарештували. Причиною стали смішні частівки для стінгазети «Синя блуза», доповнила звинувачення у «буржуазному націоналізмі» вишиванка, яку Олійник носив, не знімаючи. Та й розмовляв він лише українською мовою.

3. Олійник провів у в’язниці кілька місяців. Через стрес у нього почалися напади епілепсії, які ніхто не лікував. Тільки мати під час нападів накривала обличчя сина хусткою і молилася. Напади минули лише після війни.

4. У 1934 році Олійник все ж таки закінчив педінститут, викладав українську мову та літературу, а через рік став кореспондентом одеської обласної газети «Чорноморська комуна».

5. У гуморесках та фейлетонах Олійника ситуації були настільки типовими, що траплялися і курйози. Наприклад, після того як Олійник прочитав зі сцени гумореску «На концерті в клубі», йому надійшов лист з одеського облвідділу кінофікації, в якому йшлося про те, що факти, викладені в гуморесці, підтвердилися, і щодо них вжито заходів.

6. Саме за фейлетоном Степана Олійника режисер Леонід Гайдай зняв знамениту короткометражку «Пес Барбос і незвичайний крос». В основі історії лежав реальний факт, за яким Олійник написав фейлетон. Газета з ним потрапила на очі режисерові Леоніду Гайдаю. А Євген Моргунов, який багато років був близьким другом сатирика, говорив, що якби не Степан Олійник, то не було б і їхньої знаменитої трійці – Труса, Балбеса і Бувалого.

7. Спільна праця Олійника та Гайдая свого часу навіть допомогла міністерству закордонних справ. Радянському уряду потрібно було укласти договір про співпрацю з Японією, але японська делегація, похмура і мовчазна, не була схильна до теплої співпраці. Тоді японцям показали короткометражку про пса Барбоса. Під час її перегляду вони безперервно сміялися, і це вплинуло на результат переговорів.

8. «Хрещеним батьком» Олійника в літературі став Остап Вишня, який написав дуже добру передмову до однієї з перших збірок гумориста. А найулюбленішим письменником сатирика був Шолом-Алейхем.

9. Олійник був фанатом риболовлі та футболу. А останній свій вірш він присвятив київській команді «Динамо».

Психотерапія і коза

Гумореска

Містечко. Лікарня.
Це й сталося там.

Зайшла до хірурга в береті мадам.
Присіла. І скаржиться, повна тривоги:
– Болять мені часто і руки і ноги…
Не менш півгодини хірург оглядав.
Мікстури, таблетки, рецепти їй дав.
А десь через тиждень, у пору ранкову,
Мадам у береті з’явилася знову:
– Купила і з’їла вже порцій зо п’ять!
І гроші пропали. І ноги болять.
Ви лікар! Ви мусите дать допомогу! –
Влупила мадам каблуком у підлогу.

– Затямте, що спокою вам я не дам! –
Немов з кулемета строчила мадам.
Діждавшись в її монолозі перерви:
– Це нерви! – аж вигукнув лікар. – Це нерви!
Тепер я вже бачу: причина у них… –
Притихла мадам. Потім лікар притих.
Пішла…
А за два дні в його кабінеті
З’явилася втретє мадам у береті:

– Діагноз ваш, лікарю, гідний хвали,
Причину хвороби ви точно знайшли…
Весела. З-під вій вже не капа сльоза:
– Псує мої нерви клятуща коза!
Коли б не доїла – відро переверне!
Клянусь вам: уже не видержують нерви!
Отож і прийшла я поради спитать:
Тримати козу, а чи краще продать?

Степан Олійник