"Щороку зникає місто завбільшки з Житомир". Коли Україні чекати навалу трудових мігрантів

Війна, мобілізація та дефіцит кадрів змушують бізнес шукати нові шляхи залучення робітників. Чи справді Україну от-от заполонять мігранти?

У січні соцмережі сколихнула новина, що виробник меблів "Ламелла" на Закарпатті планує залучити 160 трудових мігрантів з Бангладешу. Підприємство нібито вело перемовини з Міністерством закордонних справ про працевлаштування іноземців і навіть підготувало ліжко-місця у власному готелі.

Українці обурювалися такою ініціативою: мовляв, чому компанія не наймає вітчизняних робітників? ЕП зв’язалася з "Ламеллою", аби дізнатися причини такого рішення, але там відповіли, що інформація про плани з працевлаштування мігрантів "не відповідає дійсності".

Утім, через деякий час комерційний директор меблевого підприємства Ярослав Щербан розповів виданню Zaxid.net, що працевлаштувати іноземців там таки планували, але лише 60 робітників. Однак наразі жодного громадянина Бангладешу в штаті підприємства немає.

Залучення трудових мігрантів – стала практика для розвинених країн. Наприклад, у Євросоюзі, одному з основних регіонів, який вітає імміграцію, майже чверть найманих працівників – іноземці, свідчать дані Міжнародної організації праці.

Хоча іноземці роблять свій внесок у розвиток економіки, знижуючи дефіцит робочої сили, часто вони зустрічають спротив з боку ксенофобськи налаштованих місцевих громадян. На жаль, такі настрої є і в Україні.

Чи зможе Україна, яка втратила близько 7,5 млн людей через військову агресію РФ, залучати робочу силу з інших країн для розвитку економіки та повоєнної відбудови і чи варто цього боятися?

Скільки в Україні іммігрантів

У 2021-2024 роках дозволи на в'їзд в Україну (для громадян країн, з якими не діє безвізовий режим) отримали близько 28 тис. іноземців, свідчать дані Державної міграційної служби. Кількість отримувачів віз за цей час зменшилася утричі до 4,2 тис. у 2024 році.

Загалом у кінці 2024 року на обліку міграційної служби з тимчасовим перебуванням значилися 47 тис. іноземців, тоді як у 2021 році їх було вчетверо більше: 189 тис. У 2024 році відомство оформило 17 тис. посвідок на тимчасове проживання в Україні проти 81 тис. у 2021-му. Статистика враховує нові і продовжені дозволи.

Протягом останніх чотирьох років імміграція в Україні має низхідну динаміку. Утім, у міграційній службі зазначають, що трудова міграція і залучення висококваліфікованих кадрів – різні речі. У першому випадку мова йде про осіб, які тимчасово перебувають і працюють у країні, у другому – про тих, хто має право в межах квоти на міграцію отримати дозвіл на постійне проживання.

Трудових мігрантів також стає менше, свідчать дані Державної служби зайнятості (ДСЗ). Цей орган відповідає за видачу дозволів на працевлаштування іноземців та осіб без громадянства. За 2024 рік там видали 4,7 тис. дозволів, продовжили – 1,4 тис., відкликали – 4 тис. Для порівняння: у 2021 році видали 16,2 тис. дозволів.

Попит на іноземців

На початку 2023 року на дефіцит кадрів скаржилися 20% підприємств, а наприкінці 2024-го – близько 80%, засвідчило опитування бізнесу, яке провів Нацбанк. Одна з причин нестачі робітників – мобілізація, каже перший віцепрезидент Торгово-промислової палати (ТПП) Михайло Непран.

Бізнес справді розмірковує над тим, як залучити іноземну робочу силу. Проте наразі немає підстав казати, що він про це волає, говорить президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.

Річ у тім, що для бізнесу собівартість іммігранта вища, ніж витрати на найм українця. Зокрема, роботодавець має компенсувати іноземцю переїзд, знайти йому житло та закріпити за ним "опікуна" (особу, яка допомагатиме адаптуватися в Україні). До того ж, за дозвіл на працевлаштування роботодавцю потрібно сплатити адміністративний збір – 15-30 тис. грн залежно від терміну його дії.

"Бізнес розуміє, що залучати іноземців буде вкрай складно. Хтось автоматизує виробництво, хтось залучає жінок, літніх людей або осіб з інвалідністю. Шукають внутрішні резерви", – пояснює Воскобойник.

За словами Непрана, іноді підприємці, зокрема в будівельній та аграрній галузях, запрошують на роботу висококваліфікованих спеціалістів з-за кордону. "Чорноробочі нецікаві. Варіант мігрантів, як роблять у Росії, коли їх залучають для прибирання вулиць, – це бізнесу не цікаво", – стверджує віцепрезидент ТПП.

Він каже, що бізнесу потрібні люди, які будуть ментально та культурно ближче до України, зокрема фахівці з колишнього соцтабору або балканських країн – Сербії або Північної Македонії.

Мігранти з’являться після війни, але є умови

Необхідність залучення трудових мігрантів може постати перед українською економікою після завершення війни. Ще в липні 2023 року Мінекономіки повідомляло, що протягом наступних десяти років доведеться додатково залучити 4,5 млн осіб на ринок праці для повоєнної відбудови. Така кількість робочих рук необхідна, аби економіка країни зростала на 10% щороку, каже Воскобойник.

Водночас з України продовжують виїжджати громадяни. У 2024 році чистий відплив становив 500 тис. осіб, а у 2025 році, за прогнозом НБУ, країну залишать ще 200 тис. українців. Президент асоціації з міжнародного працевлаштування припускає, що після відкриття кордонів державу покинуть ще до 2 млн осіб.

Для підтримки кількості населення в країні на сталому рівні потрібно щороку залучати 250-300 тис. трудових або звичайних мігрантів, стверджує Воскобойник. "У нас щороку зникає місто завбільшки з Житомир", – каже він.

Чому немає охочих працювати в Україні? Відповідь очевидна: війна з Росією. Доки вона триває, країна залишатиметься непривабливою для трудових мігрантів, каже Непран.

Ще одна причина – конкуренція за працівників з роботодавцями з Польщі, Німеччини та інших європейських країн, які мають значно вищі розміри зарплат і менш зарегульовану міграційну політику, каже Воскобойник.

Українська міграційна система надто складна та забюрократизована, що створює перешкоди для залучення працівників з-за кордону. Для початку роботи мігранта його роботодавець спершу повинен отримати дозвіл на працевлаштування в ДСЗ. Після цього людина має отримати дозвіл на в’їзд (якщо в України немає безвізового режиму з країною його походження) і посвідку на тимчасове проживання в міграційній службі.

Для збільшення потоку трудових мігрантів після війни цей процес потрібно спростити. Наприклад, об’єднати дозвіл на працю з посвідкою на тимчасове проживання, як роблять у деяких країнах ЄС. Це дозволить зменшити бюрократичні перепони для працевлаштування іноземців.

Ще один спосіб залучення іноземної робочої сили – продовження термінів перебування студентам з інших країн після завершення навчання. Громадянам ЄС можна надати право працювати без додаткової бюрократії – так само, як українським біженцям дозволили працювати в країнах Євросоюзу.

Не менш важливою умовою для сталої міграції є комфортні умови для ведення бізнесу і роботи, кажуть Непран та Воскобойник. Тоді українці будуть повертатися, а іноземці – "створювати черги на кордоні".

Джерело