Кому перейде Запорізька АЕС? Чи спрацює план американців

Ексочільник Державної інспекції ядерного регулювання Григорій Плачков – про те, що відбувається з найбільшою атомною станцією в Європі

Одним з пунктів україно-російських «прямих перемовин» у Туреччині (якщо вони таки відбудуться) має стати питання майбутнього Запорізької атомної електростанції. Найбільша в Європі АЕС була окупована російськими військами у березні 2022 року і з тих пір не генерує електроенергію.

Переданий ще в квітні Києву «мирний план» США передбачав взяття ЗАЕС та території навколо неї під контроль американців. В подальшому це могло б відкрити шанси для найфантастичніших сценарієв: аж до подачі електроенергії як на українські території, що знаходяться під контролем Києва, так і на окуповані. Але досі всі ці пропозиції існували в вакуумі – про конкретні їхні обговорення, принаймні публічно, нічого невідомо. Водночас росіяни надувають щоки і запевняють, що готові запустити станцію самостійно. Так перший заступник Адміністрації президента РФ Сергій Кірієнко під час останнього візиту до Енергодару дав доручення підготувати станцію до роботи в режимі генерації за російськими нормами і заявив про плани отримати цього року «ліцензію» на експлуатацію блоку №1.

Напередодні перемовин в Туреччині у четвер, які вчергове охрестили «ключовими» та «вирішальними», спецпредставник Білого дому Стів Віткофф, заявив, що ЗАЕС є одним із центральних питань у діалозі з Україною та РФ. А інший посланець Трампа Кіт Келлог зазначив, що США обговорюють майбутні умови управління станцією та мають намір «допомагати» у її функціонуванні.

Ексочільник Державної інспекції ядерного регулювання Григорій Плачков в інтерв’ю «Главкому» розповідає, що потрібно зробити, аби знову запустити станцію, та чому мрії росіян самостійно експлуатувати АЕС є марними.

В якому стані, за вашою інформацією, зараз перебуває ЗАЕС?

Наразі, коли держава втратила регулюючий і управлінський контроль над ЗАЕС, дуже важко відповісти, що там відбувається. Це реалії війни. Але одразу зазначимо політичний аспект: усі ядерні установки, весь ядерний матеріал, паливо, і взагалі все майно, що перебуває на Запорізькій атомній електростанції, є власністю нашої держави. Було, є і буде, попри війну, якісь укази і мрії Російської Федерації.

Наразі всі шість енергоблоків станції перебувають у стані холодного зупину (стан, коли реактор заглушений, і АЕС не генерує електроенергію – «Главком»). Хоча росіяни неодноразово намагались переключити роботу ЗАЕС на потреби окупованого Криму, окупованих Луганської і Донецької областей, нічого з цього не вийшло. І це навіть до того моменту, коли була підірвана дамба Каховського водосховища.

А без її відновлення, на мій особистий погляд, вивести ЗАЕС на проєктну потужність неможливо.

На цей момент станція, як і раніше, живиться з об'єднаної енергосистеми України – наразі це одна лінія 750 кВ та резервна 330 кВ, аби забезпечувати власні потреби станції. Без них будуть траплятися так звані блекаути: станція може перебувати на дизель-генераторах не більше 10 днів, і за цей час треба відновлювати лінії електропередач та давати необхідну напругу, щоб працювали системи охолодження, вентиляція та багато інших систем.

Також було повідомлення гендиректора МАГАТЕ пана Гроссі, що на станції невідомо чому згоріла градирня і вона не є придатна для використання. Тобто води на АЕС немає, градирні немає, щодо електрозабезпечення багато питань. Незрозуміло і в якому стані обладнання станції, яке три роки було під окупацією і деградувало.

Окремий аспект – військовий. Все-таки не так далеко від ЗАЕС проходить лінія бойового зіткнення, і це питання теж треба вирішувати. Навіть якщо Сполучені Штати гіпотетично збираються взяти об’єкт під свій контроль, його треба охороняти, хто б там не перебував. От зараз росіяни ЗАЕС охороняють і обороняють. Периметр станції замінований, на ній перебуває військовий контингент, вона прикривається з повітря. Впевнений, що росіяни задіюють всі можливі війська для цього – навіть розуміючи, що українці ніколи не будуть атакувати об'єкт атомної інфраструктури, тому що це не є законною військовою ціллю. Звісно, якщо замість росіян туди зайде контингент США з «петріотами» і буде захищати всю станцію, це було б чудово.

«Станцію потрібно запускати, але не разом з росіянами»

Що наразі з персоналом станції? Хтось звідти виїхав, хтось залишився працювати під окупацією, «Росатом» завозив якихось своїх спеціалістів…

Для того, аби людина потрапила працювати на енергоблок, вона достатньо довго готується. Не секрет, що над нашим персоналом на ЗАЕС знущались, принижували, різними способами заохочували до співпраці… Бо так просто його не замінити – треба бути готовим працювати на цьому обладнанні, ліцензії на роботу видають на окремий енергоблок, на окрему посаду, на окремий термін часу.

Тому питання запуску ЗАЕС впирається ще й у ліцензування того персоналу, який зайде на станцію, щоб керувати процесами з ядерної та радіаційної безпеки.

У разі досягнення якихось глобальних домовленостей на станцію ж можуть повернутися ті підготовлені працівники, які раніше вимушені були її залишити.

Можуть, але треба зважати на те, що люди не працювали 2,5-3 роки на тому енергоблоці, на якому працювали все своє життя. Тому треба дуже уважно підходити до персоналу, який буде залучатись до робіт на енергоблоках. Гіпотетично можливо взяти людей з інших атомних електростанцій, де є подібні енергоблоки, але все одно кожен енергоблок – унікальний.

Так, самі реактори ніби однакові – це ВВЕР-1000. Але на тій же Південноукраїнській АЕС – три ВВЕР-1000 і три різні модифікації цього енергоблока. У деяких енергоблоках на ЗАЕС лишилося повністю американське паливо, у деяких – лише російське, є змішані енергоблоки. А ядерна енергетика – це галузь, де треба бути дуже уважним. Людська помилка коштує дуже дорого – Чорнобиль, Фукусіма, Три-Майл-Айланд…

В якому стані Енергодар? Чи є куди повертати працівників з сім’ями?

До окупації на станції працювало 11 тис. людей – це дві військові оперативні бригади. Повернути їх буде дуже важко, може, навіть важче, аніж було повертати свого часу людей на ЧАЕС. Бо там була війна з мирним атомом, а тут ми маємо скаженого сусіда.

Чи ви допускаєте, що за ці три роки, поки ЗАЕС перебуває в такому незрозумілому стані, росіяни могли підготувати якихось своїх фахівців для роботи там?

Не могли. Є унікальні американські коди, треба знати, як працювати з паливом Westinghouse, тому що там унікальні теплогідравлічні розрахунки. Давайте розмірковувати від зворотного: якби росіяни могли все запустити, то чому цього не зробили за ці три роки? Чому станція досі не працює і живиться з об'єднаної енергосистеми України? Це з нашого боку – своєрідний якір, яким ми демонструємо, що станція як була, так і залишається нашою, що вона є окупованою. І коли станція стане росіянам непотрібною – вони її віддадуть, як колись віддали Чорнобильську, яка була їм потрібна тільки як плацдарм для наступу на Київ.

А коли вона стане їм непотрібна? Коли буде прийняте таке політичне рішення?

Або її, умовно кажучи, вдасться відбити військовим шляхом. Але для цього треба бути камікадзе. Бо всієї повноти інформації, що там відбувається, немає. А навіть якщо вона є, її недостатньо для того, щоб повністю розробити такий сценарій. На території станції просто купа техніки, кулеметні гнізда на атомних енергоблоках… Так просто її не віддадуть.

Одним з пунктів можливого мирного договору, що спливав в західній пресі, є можливість експлуатації станції американцями. Голова російського МЗС Сергій Лавров гнівно відкидає можливість передачі комусь ЗАЕС, але «Росатом» заявляє, що готовий обговорити присутність американців на станції та її нейтральний статус. Чи вам зрозуміла гра, яка зараз ведеться росіянами навколо цього об’єкта?

Атомна електростанція залишається інструментом шантажу та маніпулювання. З одного боку, для росіян це – їхні «скрепи», бо цей же об’єкт «діди будували». Але, попри всю цю риторику, за три роки окупації вони так і не змогли нормально її запустити або хоча б ефективно використовувати. Залишається тільки маніпулювати.

Причому деякі держави змогли за цей час перейти на іншого альтернативного постачальника палива, а росіяни на ЗАЕС чомусь не змогли. Україна ж, хоч і йшла до цього 21 рік, перейшла на американське паливо Westinghouse на Південноукраїнській АЕС. І можу сказати, що воно поводить себе краще в активній зоні реактора, ніж паливо, яке використовує або продавала нам Російська Федерація.

Чи технологічно можливий варіант подачі електроенергії з ЗАЕС і в Україну, і в Росію?

Скажу так – як громадянин я проти. Ну, як це – «Росатом» буде з «Енергоатомом» сидіти на одній станції? Після того, як вони обстрілювали наші енергоблоки, захоплювали Чорнобильську АЕС… А воду для станції звідки ми будемо брати? Ти не запустиш атомну електростанцію, поки там немає води.

А якщо навіть Україна буде запускати станцію без росіян, як проблему з водою вирішувати?

Відновимо греблю Каховського водосховища, Каховську ГЕС. Хоча екологи почнуть обурюватися та розповідати, що там вже утворилася нова екосистема, я вважаю, що треба відновлювати як дамбу, так і ГЕС. Тому що, коли ми переможемо, електроенергія буде потрібна як атомна, так і маневрова, яку дає ГЕС. Це буде не швидко, за        йме п'ять-шість років і навіть більше. Але Запорізька атомна електростанція не має лишитися пам'ятником атомної енергетики. Її потрібно запускати, але не разом з росіянами.

«Все на ЗАЕС можна відновити»

Які негативні зміни на станції, що сталися внаслідок окупації, вже є незворотними? Чи є взагалі такі?

Усе, що окупанти наробили, теоретично можна відновити. Учбовий корпус дуже шкода, який вони рознесли повністю. Причому і один, і другий – там, де готувався ремонтний і оперативний персонал. Це треба відновлювати заново, тому що без таких речей дуже важко.

Але все можна відновити. Є підозри на протікання води з першого до другого контуру на деяких енергоблоках, і це все треба досліджувати. Утім, з точки зору ядерної та радіаційної безпеки поки не фіксується якогось підвищення фону.

У стилі росіян при залишенні якихось локацій їх повністю руйнувати. Чи є такий ризик у випадку з ЗАЕС?

Якщо чесно, не думаю, що вони підуть на щось таке масштабне. З однієї причини: там не далеко до території самої Російської Федерації – роза вітрів може обернутись і проти них.

Наскільки запуск ЗАЕС – повноцінний чи частковий – поліпшить ситуацію в українській енергосистемі?

На цю станцію до війни були великі плани: якщо ми матимемо надлишок електроенергії з АЕС, то будемо продавати її в Європейський Союз. Зараз поки маємо інший варіант: ми самі купуємо електроенергію. Тому, звісно, повернення ЗАЕС в систему поліпшить ситуацію – це ж 6 ГВт електроенергії, дуже багато. Навіть якщо не всі реактори запустити, це буде серйозний плюс.

У лютому на Чорнобильській атомній станції був прильот російського дрона по конфайнменту. На запит «Главкома» директор станції Сергій Мартинов у квітні відповів, що поки проводиться експертна оцінка пошкоджень і складається план заходів для відновлення об’єкту. Чи реально взагалі зараз відновити конфайнмент, чи його лишать у нинішньому стані, бо прямої загрози ці пошкодження не несуть?

Я був правий свого часу, коли надавав ліцензію цьому об’єкту, і новий безпечний конфайнмент відпрацював і як об’єкт для ядерної та радіаційної безпеки, і як об’єкт для фізичного захисту. Нинішня ситуація, навіть після цієї атаки, навколишньому середовищу не загрожує.

Треба пам’ятати, що не так далеко кордон з Білоруссю і з Росією, і там багато небезпечних прольотів. Ворог постійно веде розвідку, тому робити щось на об'єкті дуже небезпечно. Проблеми в грошах на відновлення немає: думаю, Європейський банк реконструкції і розвитку і міжнародні донори нададуть фінансування і зроблять проєкт. Проблема саме в безпековій ситуації.

Павло Вуєць, «Главком»

Джерело