Інна Большан: Як покращити мобілізаційну кампанію: поради юриста

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та введення режиму воєнного стану в суспільстві не згасають емоції щодо методів проведення мобілізації та підходів залучення військовозобов'язаних до лав Збройних сил України.

Проблема "силової мобілізації" є предметом жвавого суспільного обговорення і, на жаль, поступово призводить до повного антагонізму громадян до питань призову на військову службу. Що в умовах триваючої війни є дуже небезпечною тенденцією.

Важливо зафіксувати, що обговоренню підлягає не сам факт мобілізації, як важливий інструмент оборони країни, а виключно окремі шляхи її реалізації.

Повномасштабне вторгнення триває чотири роки і за цей час вже можливо зробити висновки про помилки осіб, уповноважених на проведення мобілізаційних заходів.

Як адвокат, який весь цей час займається юридичним консультуванням військовозобов'язаних з питань отримання відстрочок від призову на військову службу, оскарженням постанов про притягнення осіб до відповідальності за порушення законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, можу сказати, що підходи проведення призову мають бути змінені.

Майже щодня в соціальних мережах суспільство бачить випадки проведення силової мобілізації, обмеження волі військовозобов'язаних, іноді на невизначений час, що не може не турбувати громадян, адже ця проблема дійсно існує. Більше того, такі випадки радо використовує російська пропаганда для просування власних наративів.

Одразу хочу зазначити, що в умовах загрози існування територіальної цілісності України, потреба в захисті держави та її кордонів є надважливою і для цього, безумовно, необхідним є залучення людського ресурсу шляхом призову на військову службу.

Проте, застосування фізичного примусу та психологічного тиску на осіб призовного віку під час перевірки військово-облікових документів, вручення повісток та доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є неприпустимими.

Задля усунення цих проблем необхідною є розробка чітких критеріїв та принципів гуманної мобілізації, коли людина не буде мати статус "заручника", а отримує гарантії забезпечення її прав на законний призов на військову службу, починаючи з моменту вручення повістки, проходження військово-лікарської комісії, та закінчуючи врученням мобілізаційного розпорядження.

На мій погляд, проблему можливо вирішити наступним чином:

1. Чітке законодавче врегулювання заборони застосовування фізичної сили та тиску на військовозобов'язаного під час перевірки документів, вручення повісток та доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. В контексті цього, варто наголосити, що людина, яка мобілізована силою і, як наслідок, призвана на військову службу, потенційно є особою, яка може самовільно залишити військову частину або місце служби, а згодом й отримати обвинувальний вирок та реальний строк відбування покарання.
2. Забезпечення реальної участі адвоката у разі затримання військовозобов'язаного та його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою надання правової допомоги та нагляду за дотриманням прав військовозобов'язаного. З власного досвіду можу сказати, що наразі адвокатів посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не допускають до військовозобов'язаних клієнтів в жодному випадку.
3. Запровадження дисциплінарної та кримінальної відповідальністі уповноважених осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за перевищення повноважень.
4. Заборона оголошувати військовозобов'язаного в розшук з метою затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки без набрання законної сили постанови у справі про адміністративне правопорушення за "мобілізаційними" статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наразі тисячі людей перебувають у розшуку, будучи особами, які не притягались до адміністративної відповідальності та змушені оскаржувати статус "розшук" в судовому порядку, де вже усталеною є практика, що оголошення у розшук без попереднього притягнення до відповідальності є незаконним.
5. Створення належного та реального розгляду скарг на неправомірні дії посадових осіб, уповноважених на проведення мобілізаційних заходів, із чітким дотриманням строків розгляду цих скарг та можливістю участі військовозобов'язаного під час їх розгляду із залученням фахівця в галузі права.
6. Запровадження пріоритетності залучення до участі у бойових діях підготовлених та мотивованих кандидатів. Щодо громадян, які не мають бойового (військового) досвіду, важливе втілення підходу поступового залучення цих осіб до лав Збройних сил України шляхом стимулювання добровільної мотивації залучитися до війська.

У підсумку, можу сказати, що вирішення проблеми силової мобілізації полягає не лише в зміні методів залучення військовозобов'язаних до захисту держави, а й в формуванні у суспільства довіри та мотивації на добровільний вступ до Збройних сил України.

Адже ті методи, які існують сьогодні, на жаль, приводять лише до послаблення оборони, оскільки людина в кайданках, яку силоміць відправили до військової частини, більше знижує ефективність виконання бойових завдань, ніж людина, яка долучилась до війська мотивованою та підготовленою до служби.

Большан Інна, адвокат з сімейного та військового права

Джерело