Робота по 12 годин за їжу без вихідних: війна загострила проблему трудового рабства для українців

Істотне погіршення матеріального становища значної частини населення України призводить до того, що людей можуть залучати до трудової експлуатації не лише в Україні, а й в інших країнах. Суспільство ставиться до цього більш толерантно через безробіття. Розповідаємо, хто з українців та чому потрапляє у трудове рабство.

Що таке трудове рабство?

Людям, які потрапили у трудове рабство, доводиться працювати по 12-15 годин, часто – без вихідних та з мінімальною оплатою праці або взагалі без неї.

При цьому, згідно концепції трудового рабства лауреата Нобелівської премії з економіки Гуннара Мюрдаля, ним є і ситуація, за якої грошей вистачає від зарплати до авансу. Він вважає, що така модель трудових відносин дуже токсична для економіки, оскільки демотивує найманих працівників підвищувати свій професійний рівень та продуктивність праці.

При цьому створення «нових робочих місць» із мінімальною оплатою праці, яка нині становить 6700 грн. до вирахування податків, або 5393,50 грн. після їх відрахування проблему якраз посилює, адже людям фактично доводиться працювати за їжу.

А на тлі цього в умовах війни відбувається лібералізація трудового законодавства, яка дає більше прав роботодавцям і звужує права працівників, детальніше про що ми розповідали у матеріалі за посиланням. Зазначимо, що подібні системи без порушення прав людини успішно працюють лише у країнах, де чітко працює механізм згладжувань та противаг: чесні суди та профспілки. В Україні ж уже ухвалили закон, яким скасували навіть номінальні профспілки.

До того ж, зараз в Україні фіксуються випадки залучення людей до жебракування та утримання працівників на різних роботах (у сільському господарстві, на пилорамі і т.п.) для неоплачуваної експлуатації. Такі люди можуть не намагатися тікати, оскільки є соціально незахищеними, з низькою самооцінкою, а їхню волю пригнічують шляхом погроз і застосування грубої сили. А 90% тих, хто втік від такої експлуатації, не мають документів, оскільки ті були втрачені чи відібрані зловмисниками. До того ж часто правоохоронці можуть діяти разом зі злочинцями.

Проблема, характерна для України

Ця проблема в Україні існувала й до війни. Про це повідомляє "Пенсійний кур'єр". Так, жертвами примусової праці із 1991 р. стали близько 300 тис. українців. Однак після 24 лютого 2022 р., за даними Міжнародної організації з міграції, кількість дзвінків від українців, які постраждали від різних форм експлуатації, зросла втричі.

А експерт із протидії торгівлі людьми Ігор Трідуб зазначив, що правоохоронні органи України фіксують збільшення кількості випадків торгівлі людьми при якому застосовується небезпечне для потерпілого або його близьких насильство. Водночас через безробіття українці починають сприймати експлуатацію як щось нормальне.

– зазначив Трідуб.

Кількість людей, які потенційно можуть стати жертвами експлуатації, зростає. І особливо складно у війну внутрішньо переміщеним особам, з яких кожен залишився без доходів.

За підрахунками спеціалістки Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні Ірини Мідловець, за 6 місяців з початку війни 44% українців втратили роботу, через що зараз кожен четвертий українець готовий заради роботи нелегально перетнути кордон, не оформлювати офіційних документів під час працевлаштування та віддати свій паспорт роботодавцю. Тобто зробити ті кроки, які в рази збільшують ризик постраждати від трудової експлуатації. За її словами, найчастіше трудові права українців порушують у сферах будівництва, виробництва та сільського господарства.

Біженцям не краще

Безліч українських біженців у країнах Європи через скорочення допомоги від держав, що приймають, необхідно шукати роботу на новому місці, щоб оплачувати проживання та харчування. І потенційних жертв зловмисники останнім часом шукали на платформах, які допомагають переїхати та знайти житло.

Крім того, злочинці можуть видавати себе за волонтерів: в одній із країн ЄС припинили експлантацію 10 українок, яких під виглядом надання житла хотіли використати як домашню слугу. А в Парижі в суді зараз розглядається справа 24 українок, яких роботодавець примушував до 11-годинної роботи без вихідних з оплатою праці нижче за мінімальну.

Часто українок за кордоном також втягують у проституцію. Так, у Київській області поліція нещодавно припинила схему відправлення молодих українок із малозабезпечених сімей та переселенок до турецьких борделів.

Як з цим боротися?

Головний спосіб боротьби з трудовим рабством – чітке функціонування державної системи, яка має жорстко боротися з подібним видом злочинності та соціальна підтримка населення. Однак у цей час із цим великі проблеми, а війна, навпаки, призводить до посилення негативних тенденцій.

Для того, щоб вирішити проблему трудового рабства в країні, держава має працювати комплексно, у тому числі й чинити дії, спрямовані на підвищення рівня життя громадян.

Також ми писали про те, що в Україні зараз 12 осіб на 1 робоче місце, і розповідали про те, що війна вдарила по гаманцях 75% українців.

ЄВА АНТОНЕНКО