ЧУМАЦЬКИМ ШЛЯХОМ ДО КУЯЛЬНИКА

Децентралізація — це та з реформ, яку й досі найбільше обговорюють у суспільстві. Бо об’єднання територіальних громад дало можливість залучити гроші в ті населені пункти, в яких раніше їх не було. За ці кошти відбудовують школи, дороги, амбулаторії, розвивають культурну і спортивну інфраструктури.

Втім, ОТГ мають й інші можливості. Скажімо, Красносільська об’єднана територіальна громада взяла участь у конкурсі культурно-мистецьких проєктів «Малі міста — великі враження», засновником якого є Міністерство культури України, і зі своїм етнофестивалем «Чумацький шлях» здобула перемогу. Тож минулими вихідними українці змогли релаксувати на березі Куяльницького лиману.

Перша частина фестивалю мала назву «Сіль», бо це той продукт, за яким чумаки з різних куточків України валками тягнулися до Куяльницького лиману. Й до сьогодні тут збереглися міцно вбиті у дно дубові палі, що пам’ятають чумаків.

У програмі фестивалю були екскурсії, дитячі розваги, фуд-корт, фотозони, катання на конях, майстер-класи з ковальства, гончарства, плетіння з природних матеріалів, виготовлення картин із солі, виробів з воску, показові виступи з бойових мистецтв (рукопашного, шабельного, силового) тощо.

Зважаючи на те, що безмежно гарна локація на березі Куяльницького лиману знаходиться за містом, на фестиваль організували безкоштовний трансфер.

Та всі ці розваги — лише гарний привід зібрати багато люду в одному місці. Бо головним лейт-мотивом проведення заходу було прагнення вкотре нагадати: Куяльницький лиман — гине!

Вчителька історії Першотравневого НВК Галина Лесько підкреслила: «Ми зацікавлені в тому, щоб фестиваль був не просто видовищем, а майданчиком для привернення уваги до проблеми втрати лиману».

Ректор Одеського державного екологічного університету Сергій Степаненко раніше неодноразово заявляв: стихійні звалища та засмічені береги призводять до того, що хімічні й бактеріологічні нечистоти потрапляють у Куяльник. Ще одна біда: рівень води у лимані катастрофічно падає. І це загрожує остаточною загибеллю унікальної рекреаційної зони.

Лиман потребує прісної води. Його з’єднання з морем і насичення морською водою було тимчасовим заходом, поки не організують подачу прісної води. Відтоді минуло п’ять років, але й досі Куяльник не дочекався води з річки-тезки, яка впродовж віків живила його.

Та не тільки питання екології турбують організаторів «Чумацького шляху». На думку громадського діяча Сергія Гуцалюка, у контексті фестивалю україн-цям вдається відходити від комуністичної ідеології, повертатися до своїх історичних джерел. Бо децентралізація — це ще й декомунізація нашого культурницького простору.

Інна ЯКИМЕНКО.