Чому антикорупційна політика уряду може загальмувати рух України до ЄС

Українська влада заходить у новий конфлікт з Європою, який стосується боротьби з корупцією.

В оновленій Антикорупційній стратегії України на 2026-30 роки уряд пропонує викреслити принципові положення щодо незалежності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та конкурсів на топпосади.

Ці пропозиції суперечать власним зобов'язанням уряду, прописаним у так званому "плані Качки-Кос". А також – "бенчмаркам" ЄС, тобто списку критеріїв, які Україна має виконати на шляху до вступу.

Докладніше – у важливій статті редакторів "Європейської правди" Анатолія Марциновського та Сергія Сидоренка Стратегія відкату? Як уряд викреслив європейські зобов'язання з плану дій на 5 років. Далі – стислий її виклад. 

У липні 2025 року влада відкрито атакувала Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП) та Національне антикорупційне бюро (НАБУ), що спричинило протести в Україні та величезні проблеми у відносинах Києва з міжнародними партнерами. Породжена тими подіями недовіра до щирості антикорупційних гасел української влади не згасла й досі – але тепер вона може запалати з новою силою. 

Щоби владнати проблему браку довіри до України, Брюссель запропонував креативний хід – схвалення так званого "плану Качки-Кос" з десятьма пунктами, які Київ пообіцяв втілити до кінця 2026 року. Серед них – зобов’язання щодо посилення незалежності НАБУ і САП, розширення їхньої юрисдикції на "всі посади з високим рівнем ризику на основі наявної незалежної оцінки" тощо. 

Ще один ключовий документ – так звані бенчмарки ЄС, тобто індикатори, за якими держави-члени ЄС будуть оцінювати, чи виконує Україна вимоги для вступу в ЄС. У них також йдеться про інституційне зміцнення антикорупційних органів. 

Там є пряма вимога надати Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі право порушувати кримінальні провадження проти народних депутатів без попереднього схвалення генеральним прокурором.

Але уряд відмовився виконувати обов’язковий критерій вступу до ЄС.

В урядовому законопроєкті про Антикорупційну стратегію України на 2026-30 роки, поданому до Верховної Ради 15 травня, немає пункту про це.

Також в документі немає згадки про конкурси на посади керівників Державного бюро розслідувань (ДБР) та Нацполіції.

Зі стратегії повністю викреслили визнання державою заполітизованості процедури призначення та звільнення генпрокурора, а також запропоновані шляхи вирішення цієї проблеми.

Зі змін, які уряд вніс до антикорстратегії, складається враження, що страх перед конкурсами на ключові керівні посади є сталою фобією влади. 

Крім того, запропоновано низку змін поза межами антикорупційної інфраструктури.

Уряд, наприклад, не згадав про наявність проблеми "ручного управління" під час призначення податкових перевірок.

Чому уряд подав саме такий законопроєкт? Відповідь на це питання залишається відкритою. 

Як і відповідь на запитання про те, чи вистачить у парламенту сміливості зберегти рух України шляхом європейської інтеграції і ухвалити той проєкт, що відповідає вимогам ЄС. Йдеться про проєкт Антикорупційної стратегії, розроблений НАЗК за участі експертів, який раніше, 13 травня, зареєструвала у Верховній Раді голова антикорупційного парламентського комітету Анастасія Радіна ("Слуга народу").

Бо зрештою це все одно доведеться зробити. Звісно, якщо Україна бажатиме зберегти європейський вектор розвитку. 

Більше – в матеріалі Анатолія Марциновського та Сергія Сидоренка Стратегія відкату? Як уряд викреслив європейські зобов'язання з плану дій на 5 років.

Джерело