23 квітня сповнилося 125 років від дня народження Лева (Левка) Юстимовича (Устимовича) Биковського (1895—1992), україн-ського бібліотекознавця, бібліографа, історика, журналіста, мемуариста
Лев Биковський — непересічна особистість: інженер-економіст за освітою, він одним з перших заклав основи науки про книгу та української книжкової культури, теоретично обґрунтував засади бібліології, бібліотекознавства та бібліографії, принципи державної книжної політики. Як учений та організатор співпрацював з такими визначними діячами національної історії й культури, як Іван Огієнко, Агатангел Кримський, Юрій Меженко та ін.
Як і багато хто з української інтелі-генції, Лев Биковський із 1921 року продовжував роботу за межами Батьківщини. Жив і працював у Польщі, Чехословаччині, Німеччині, США. В еміграції склав і реалізовував план розбудови бібліотеки Української господарчої академії в Подєбрадах, створив студентський бібліографічний гурток, видавав збірник «Книгознавство», серію «Бібліотека україн-ського бібліографічного мікроба». П’ятнадцять років віддав Варшавській публічній бібліотеці, у якій очолював провідні відділи, а в 1942—1944 роках — саму книгозбірню. У Сполучених Штатах Америки, де жив у 1948—1992 роках, очолював Книгознавчу секцію Української вільної академії наук у Нью-Йорку (1954—1963), працював у Денверській публічній бібліотеці та Денверській групі УВАН, написав більше 50 праць книгознавчого, бібліографічного характеру.
Як зазначають дослідники ідей Л. Биковського, він випередив свій час, ще сто років тому трактуючи книгознавство у сучасному розумінні цього терміна і відповідно до світових європейських стандартів.
Одеська національна наукова бібліотека представляє праці Левка Биковського, надзвичайно корисні для нинішніх професійних бібліотекарів, книговидавців, журналістів, усіх причетних до книжкової та письменницької культури.
Це, зокрема, «Національна бібліотека Української держави (1918—1921)», видана 1922-го Союзом українських студентів-емігрантів у Польщі й перевидана 1923-го у Берліні в серії «Книгозбірня Українського бібліологічного мікроба». Тут зібрана інформація про заснування та діяльність Національної бібліотеки України, її завдання, структуру, кері-вництво, комплектування та устрій. Описана книжкова «Шевченківська виставка» 1921 року та бібліотечна «Шевченковіана» як один з напрямків дослідження бібліографами постаті поета.
Важливу частину науково-літературної спадщини Лева Биковського складає біографістика та мемуаристика. Він був знайомий з багатьма видатними українцями і залишив для наступних поколінь відомості про них. Персоніфікація історії і культури стала важливим аспектом його роботи. Підсумок особистої наукової діяльності Л. Биковського — бібліографічне видання «У службах українській книзі» (1972, Денвер), яке включило його біографію до початку 1970-х та бібліографічну інформацію про 450 друкованих і рукописних творів. Містить рецензії та відгуки на праці Левка Устимовича і біографічний нарис, написаний головою Українського історичного товариства (США), професором Любомиром Винарем. Цінним додатком є сімейні фото, відбитки титульних сторінок видань Л. Биковського, іменний покажчик. Ця книжка з’явилося коштом дружини Марії, яка зробила своєму чолові-кові своєрідний подарунок до його 75-річчя.
Від друзів і соратників, яким наді-слав примірники видання, отримав схвальні відгуки. Так, професор Олександр Ахрімович (Нью-Йорк) зауважив, що описані документи — це не тільки персональний архів автора, а «документальний пам’ятник українського книгознавства і бібліотечної справи». Книжка перевидана у Львові у 1997 році.
Багату спадщину Л. Биковського досліджували Я. Грабовська (Польща), Н. Лєликова (Росія), С. Білокінь, М. Гринько, О. Завальнюк, Н. Казакова, Т. Ківшар, Г. Ковальчук, Ж. Ковба, Н. Королевич, В. Наулко, В. Прокопчук, Ю. Сєкунова, Н. Солонська, Ю. Телячий та ін. Чимало статей можна віднайти у періодичних виданнях, матеріалах конференцій, енциклопедіях (у т.ч. електронних).
Заслуговує на увагу монографія кандидата історичних наук Юлії Сєкунової «Історико-культурологічна спадщина Лева Биковського» (Київ, 2012), в якій авторка досліджує творчий і науковий доробок ученого і розкриває його роль у дослідницькій діяльності української діаспори, зокрема у створенні засад науки про книгу.
Лев Биковський був високоосвіченою людиною, справжнім ентузіастом своєї справи, а його досвід і ставлення до роботи можуть служити прикладом. Він вважав, що «...від бібліотекаря вимагається здібність живої праці, любов до порядку, він повинен знати кілька мов, особливо закордонних, й бути енциклопедично освіченою людиною...».
Незважаючи на життя за межами Батьківщини, Лев Биковський завжди був активним діячем та популяризатором української книги і культури. За словами однодумця і соратника, професора Олександра Оглоблина, він виніс на чужину три коштовні речі — три скарби, які зберіг на все своє життя. Це — любов до українського друку; ідея українського простору, що для нього був скрізь, де тільки билося українське серце й лунало українське слово; третій — найдорожчий скарб — його щире українське серце, що горить невгасимим вогнем любові й відданості своїй вічній Батьківщині — Україні.
Світлана ГЕРАСИМОВА,
провідний бібліограф відділу зв’язків з громадськістю
і реклами ОННБ.
ТРИ СКАРБИ ЛЕВКА БИКОВСЬКОГО
