ТРИБУНАЛ ООН: ЗВІЛЬНИТИ!

Нагадаємо, 25 листопада 2018-го прикордонники і співробітники ФСБ Росії біля берегів анексованого Криму обстріляли й захопили три кораблі Військово-Морських сил України: катери «Бердянськ», «Нікополь» і буксир «Яни-Капу», які слідували з Одеси до Маріуполя. У полон потрапили 24 українці, троє з них були поранені.

Підконтрольний Росії суд в окупованому Криму заарештував усіх затриманих українських військових за обвинуваченням у нібито незаконному перетині кордону. Зараз вони перебувають у СІЗО в Москві.

«Виконання РФ наказу Міжнародного трибуналу ООН про звільнення захоплених українських моряків і кораблів може стати першим сигналом з боку російського керівництва про реальну готовність до припинення конфлікту з Україною. Таким чином Росія може зробити крок до розблокування переговорів і вирішення створених нею проблем у цивілізований спосіб. Побачимо, який шлях оберуть у Кремлі. Але ми дуже чекаємо наших хлопців удома!», — написав у Facebook Президент України Володимир Зеленський.

Незважаючи на постанову Міжнародного трибуналу ООН з морського права, позиція Кремля з питання про можливість звільнення незаконно захоплених українських моряків залишається незмінною, — заявив прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков. «Позиція не може змінитися. Має завершитися слідство у зв’язку з порушенням закону про кордон і відбутися суд».

На підтвердження його слів, суд країни-агресора відхилив апеляційні скарги на продовження термінів ув’язнення всім захопленим біля берегів Криму українським морякам.

Заступник міністра закордонних справ, очільниця нашої делегації у міжнародних судах у справах України проти Росії Олена Зеркаль подякувала суддям Міжнародного трибуналу з морського права і висловила сподівання, що світова спільнота тиснутиме на російського президента з вимогою звільнити кораблі та моряків.

Багато хто сумнівається, що Росія виконує це рішення напряму. Але «як вони будуть робити — не питання трибуналу. Росія має це зробити і прозвітувати», — наголосила дипломат, нагадавши, що РФ зобов’язалася виконувати рішення трибуналу ООН. Вона визнала, що заходи є лише політичними, але світ має право застосовувати тиск, включно із санкціями, до тих, хто не виконує рішень міжнародних судів. Олена Зеркаль поінформувала також, що справа розглядатиметься далі, буде створено окремий арбітражний суд, «це триватиме роками».

Посол України у ФРН Андрій Мельник назвав рішення суду ООН таким, яке, без перебільшення, має історичний характер. «Україна одержала переконливу дипломатичну перемогу й потужний додатковий міжнародно-правовий козир, щоб домогтися якнайшвидшого звільнення наших моряків. Якщо ж Москва вирішить ігнорувати це рішення, то просуватимемо ідею запровадження нових — гамбурзьких — санкцій щодо Росії», — запевнив дипломат.

У цьому контексті слід нагадати про те, що Росія вже має досвід подібного програшу — так звана «справа Arctic Sunrise». Судно Greenpeace під прапором Нідерландів, акція протесту у Баренцовому морі проти початку нафтовидобування в Арктиці… Діяльність екоактивістів не сподобалася тоді росіянам і вони захопили корабель, а екіпаж віддали під суд, звинувативши у «піратстві». Нідерланди — як і Україна — звернулися до трибуналу ООН, а Росія заявила, що ігноруватиме цей процес. 22 листопада 2013-го трибунал виніс проміжне рішення, яким зобов’язав РФ звільнити моряків. Публічно Москва продовжила наполягати, що нічого не виконуватиме, але за місяць «незалежний» слідчий комітет Росії оголосив про амні-стію всім членам екіпажу «грінпісівського» судна. Кремль, звісно, запевняв, що з рішенням трибуналу це жодним чином не пов’язане, а є просто добровільним кроком слідкому.

Однак надмірних ілюзій стосовно повторення «грінпісівського» сценарію для України плекати не варто. Щонайменше тому, що офіційні заяви-відповіді на будь-які міжнародні рішення з українського питання, зокрема того ж трибуналу, можуть звестися до традиційного гопництва: а ми плювати на всіх хотіли з високої дзвіниці.

Але опитані «Укрінформом» (www.ukrinform.ua) експерти висловилися інакше: цього разу проігнорувати Росія не зможе, бо для неї це дорого обійдеться, значно дорожче, ніж просто відпустити українських моряків та кораблі.

То що ж насправді загрожує РФ у разі невиконання вимог трибуналу, що це за «гамбурзькі» санкції, якого вони характеру (суто економічні, закриття портів для російських суден, їх арешт на забезпечення позову чи, власне, весь комплекс) та чи варто очікувати чогось такого взагалі?

На думку юриста, партнера Actis Law Firm Сергія Портного, по суті, маємо ситуацію, коли РФ ставить своє законодавство та позицію у пріоритет перед міжнародними конвенціями, що є нонсенсом у міжнародному праві. І це підтвердила позиція трибуналу: 19 суддів проти одного (представника Росії). Утім, погоджується експерт, Росія вже неодноразово ігнорувала міжнародне право, а тому на практиці механізмів примушення її виконати рішення трибуналу, окрім введення проти неї додаткових санкцій, не існує.

«Такі санкції, зокрема, можуть бути запроваджені шляхом арешту активів РФ за кордоном (в тому числі суден). Щодо закриття портів — можливо, але сумнівно. Арешт майна — імовірніший сценарій, — переконує юрист. — Крім того, відмовляючись виконувати рішення трибуналу, Росія в майбутньому не зможе захищати своїх судновласників (шляхом звернення в трибунал) у разі арешту їх суден». І додає: «Коли свого часу Росія робила винятки щодо дотримання окремих положень Конвенції ООН з морського права (положення якої застосовував трибунал), було спеціально уточнено, що вона визнає повноваження та правомочність трибуналу ООН у питаннях, пов’язаних із невідкладним звільненням затриманих суден та екіпажів». Тобто, наголошує Сергій Портний, рішення трибуналу щодо українських моряків повинно бути виконане, і винятків тут не передбачено.

За словами заступника директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдана Петренка, у цьому випадку офіційні мотиви не важливі, оскільки політична доцільність у РФ завжди стоїть вище міжнародного права.

«Свого часу Конституційний суд РФ навіть схвалив рішення, що країна може не виконувати рішень міжнародних судів. З політичної точки зору, відпускати українських моряків за рішенням міжнародних органів — втрачати внутрішній авторитет. А зараз — перед парламентськими виборами — це буде розцінене як досягнення української партії влади (попри те, що вона існує лише на папері, якщо йдеться про «Слугу народу». — Ред.). Кремль не надаватиме підтримку пропрезидентській силі перед виборами, оскільки його мета: а) збільшення підтримки відверто проросійських сил; б) хаос та безвладдя в Україні (на практиці — щоб ніхто з політичних сил, у тому числі й «Слуга народу», не мали переваги у наступному парламенті). Але, з іншого боку, в Кремлі розуміють, що невиконання рішень може призвести до посилення санкційного тиску», — каже Богдан Петренко.

Відтак, вважає, швидше за все, вдадуться до проміжного варіанту. Тобто моряків можуть відпустити перед виборами лише тоді, коли Путіна про це проситимуть проросійські українські політики, тим самим продемонструвавши українському електорату їхню «впливовість» для забезпечення миру, а також те, хто «насправді може закінчити війну».

«На практиці — це підняти їх шанси на парламентських перевиборах. А те, що росіяни шукатимуть шляхів, як виплутатися зі складної ситуації, — це однозначно. Бо до кінця липня має бути прийнято рішення про продовження санкцій ЄС. Якщо Кремль проігнорує Трибунал ООН зараз, такі санкції будуть однозначно продовжені. Україна, звісно, порушуватиме на світових майданчиках і питання щодо нових санкції, але сподіватися на те, що вони будуть масштабними та реально впливовими — марно. Бо тільки-но війна на Донбасі перейшла у стан позиційної, Європа і світ почали втрачати запал до вирішення конфлікту, сприймаючи його як українсько-російський, а не як загрозу глобальній безпеці», — вважає експерт.

Своєю чергою, юрист-міжнародник Олександр Мережко запевняє: попри те, що рішення трибуналу проміжне, воно таки має серйозний правовий авторитет.

«Тому просто проігнорувати його Росія не зможе... Якщо у випадку з Кримом або Донбасом Кремлю вдавалося створювати видимість «дотримання» правових форм, попри очевидне, кричуще порушення міжнародного права, то в даному разі ухилитися, витлумачити та інтерпретувати свій непослух у руслі міжнародного права — не зможе. Є чіткі приписи, чіткі вимоги поважного міжнародного судового органу, а отже — РФ зобов’язана їх виконати, — стверджує юрист-міжнародник. — А якщо відмовиться — зазнає величезної іміджевої втрати. Так, міжнародне право — не кримінальне. Державу не посадиш до в’язниці. Але репутація... Вона грає тут колосальну роль. І та держава, яка кидає наглий, кидає цинічній виклик міжнародному праву, в особі Міжнародного трибуналу з морського права, вона, по суті, заявляє, що взагалі протиставляє себе цивілізації. Відповідно авторитет і престиж такої держави падає ще нижче, і за якоюсь межею іноземні інвестори сахаються й остаточно не хочуть мати з нею справ. Так, у міжнародного права нема армії, яка б заставила, яка б змусила Росію підкоритися, але, повторюся, є ще сила його авторитету. Тож відмовитися виконувати рішення трибуналу, нехай навіть проміжні, — дуже ризикований крок».

На думку Олександра Мережка, ймовірність нових антиросі-йських санкцій також висока. «І, швидше за все, Захід на це піде. Пам’ятаєте, як спочатку запровадили санкції через анексію Криму? Це — перший рівень. Потім, коли війська РФ вторглися на територію Донбасу, був другий. Зараз же з’явилися передумови для третього рівня. І причина для цього досить вагома — невиконання рішення Міжнародного трибуналу з морського права. Якими вони будуть, якого характеру — не відомо, поки що. Але ці санкції точно створять іще більші проблеми для економіки Росії. Скоріш за все, удар буде точковий. З одного боку — болісний, відчутний, а з іншого — не радикальний, тобто порти для суден РФ не закриватимуть... Проти фізичних осіб та економі-чно-інституціональні санкції, я так думаю», — резюмує він.

А от юрист-міжнародник Борис Бабін щодо санкцій висловився дещо стриманіше: «Невиконання РФ наказу трибуналу не зумовить одразу якихось жорстких санкцій у морській сфері. Зокрема, через те, що за 5 років війни ці санкції не наклала Україна. Але РФ створює істотні ризики для власного торговельного судноплавства, бо її можливості звертатися до трибуналу за захистом власних інтересів суттєво обмежаться. Окрім того, Конвенція вигідна РФ, яка наразі не може захищати свої морські комерційні інтереси силою зброї власного ВМФ. Він для цього слабкий. Тому ігнорування трибуналу — це величезні економічні втрати, які РФ відчує одразу (наприклад, страхування перевезень зросте у ціні) та потенційні безпекові ризики».

Мирослав ЛІСКОВИЧ.

Замість післяслова. Коментуючи подію, наш земляк — відомий громадський активіст Віталій Устименко — на своїй фейсбук-сторінці написав:

«Одеса чекає на своїх героїв. Наші моряки вже півроку перебувають у полоні в Росії. Агресор півроку незаконно утримує їх у своїх в’язницях. Тепер, відповідно до рішення Міжнародного трибуналу з морського права ООН, всі наші хлопці до 25 червня мають повернутися додому. Ще один удар по вічно дефективному міжнародному непорозумінню, яке називає себе РФ. Джентльмени з одеського С14, дякую за надзвичайну доречність сьогоднішнього банера».