«Укрпошта» на селі: як надаються послуги без відділень та листонош
9-10-2024, 19:00 |
Можливо у місті «Укрпошта» не має надто великого значення, але для сільської місцевості – це найголовніший зв’язок з «великою землею». Сьогодні в жодному селі Тарутинської і Бородінської громад немає ні банкоматів, ні терміналів. Вони в наявності лише у Бессарабському і Буджаку. Усі платежі, пенсії, періодика, більшість відправлень проходять саме через відділення «Укрпошти».
«Пересуньки»: ми їдемо до вас
Все було більш-менш добре, доки у 2018 році «Укрпошта» не почала скорочувати стаціонарні і запроваджувати пересувні мобільні поштові відділення. До Тарутинщини ця реформа докотилася у 2020 році — спочатку скорочували часи роботи відділень, потім почали скорочувати листонош, а зрештою і самі відділення. Люди протестували, скаржились, просили залишити листонош в селі, але керівництво «Укрпошти» було непохитним. Сьогодні поштові відділення можна перерахувати по пальцях. Вісімдесят відсотків населених пунктів обслуговують пересувні мобільні поштові відділення, які в народі охрестили «пересуньками».
Щоб дізнатися більше про роботу відділень, я зустрілася з трьома начальниками «пересуньок», що обслуговують Тарутинську і Бородінську громади.
Завдання для супермена – встигнути за годину
Лілія Пепельжі, начальник пересувного мобільного поштового відділення №104:
— Я працюю начальником відділення 4 роки. Коли починала, у нас було шість «пересуньок», зараз залишилось чотири. Спочатку в команді працювали я, листоноша і водій-супроводжувач. Зараз працюємо лише я і водій, який виконує й обов’язки листоноші. Раніше у більшості сіл працювали поштові відділення. Ми приїздили, роздавали пенсію, посилки, приймали оплату за комуналку, земельні податки. А те, що не встигали ми, робили листоноші. Але після хвилі скорочень у багатьох селах не залишилось ні відділень, ні листонош. Наше мобільне відділення обслуговує 12 сіл і майже до усіх них ще треба добратися. Час перебування у селі – усього година. За цей час ми маємо роздати пенсії, субсидії, посилки, прийняти комуналку, а ще рознести пресу. Звісно, що ми не встигаємо – звідси невдоволення та скарги людей. І їх можна зрозуміти: люди виписали газету і хочуть її отримати. Інтернетом користується молодь, а наші клієнти здебільшого пенсіонери, вони звикли читати місцеву пресу, обласну, їм подобається. Розумієте, без пошти немає села. Дуже б хотілося, щоб у селах залишили хоча б одного листоношу, хоч на пів або чверть ставки. Взагалі таке відчуття, ніби на село усім наплювати, але ж там живуть люди і більшість з них старенькі, які потребують турботи та уваги від держави.
«Я бачу вихід»
Тетяна Плінгей, начальник мобільного поштового відділення №106:
— Наше відділення обслуговує також 12 сіл, в день по три села. Працюємо з водієм Іваном Власовим, який одночасно і поштар. Хочу від нашого маленького колективу подякувати дівчатам, які працювали раніше, — вони багато чому нас навчили, познайомили з людьми. Шкода, що досвідчених листонош скоротили, вони були згодні працювати на пів, чверть ставки, за копійки, аби тільки залишитись. Причому скоротили навіть прибуткові відділення — отака дивна оптимізація. На нас скаржаться і будуть скаржитись, бо нормально працювати без хоча б одного місцевого листоноші неможливо. Ось за сьогодні я роздала близько 30 посилок, майже півмільйона гривень пенсії. Звісно, що я не встигаю рознести періодику, прийняти в усіх комунальні, поповнити мобільні — пенсіонери користуються кнопковими телефонами. Люди питають, чому газети та журнали не розносить водій-поштар. Розумієте, у водія також велике навантаження: вивантажити, роздати посилки, і потім – коли ми веземо готівку, водій це ще й охоронець. А як важко нам взимку добиратися до кожного села по бездоріжжю! Буває, застрягаємо, штовхаємо машину. Крім того, графіки роботи нам складають у Києві, де не бачать реального положення. Наприклад, ставлять мені в один день Вознесенівку і Юр’ївку, хоча ці села знаходяться в різних напрямках. Я бачу з цієї ситуації такий вихід – щоб наше керівництво збільшило нам час перебування в селі до двох годин. І друге – повернути у кожне село, де мешкає більше 500 людей, хоча б одного листоношу. Може, ще громади домовляться з керівництвом «Укрпошти» і зможуть утримувати за бюджетні кошти листоношу, хоча б на чверть ставки. Це не великі гроші — 2,5-3 тисячі гривень, — зате яке полегшення для всіх.
Меланія Калина, начальник мобільного поштового відділення №102:
— Про труднощі мої колеги вже розповіли. Враховуючи, що 9 жовтня наше професійне свято, мені б хотілося подякувати колишньому начальнику Красненського відділення Євгенії Чорноус, яка багато чому мене навчила. Відзначити і нашу колегу Валентину Чиканчі, начальника пересувного відділення №101, та її водія Петра Столярчука, адже їхнє відділення в цьому році є передовим. Висловити від усіх дівчат велику подяку нашому менеджеру з Сарати Наталі Лєщук, яка завжди нас відстоює перед керівництвом. А ще сказати спасибі за розуміння мешканцям громад, які допомагають нам. Наприклад, прийшли за пенсією, бачать — газети прибули, то беруть не тільки свої, а ще і по дорозі розносять сусідам. Також хочу привітати усіх листонош з професійним святом — це тяжка праця, але вона дуже потрібна селянам.
Що говорять люди про «Укропошту»
Марія Гаврилюк, с. Вознесенівка, Бородінська громада:
— Багато років я виписувала місцеву газету «Знамено труда». Соцмережами не користуюсь, усі новини звикла отримувати з «районки». Але після того, як у селі скоротили відділення, доставка періодики по хатах припинилася. Поштарі «пересуньок» кажуть, що треба приходити до пошти і самій забирати газету. Але ж я оплатила поштові послуги, щоб мені газету приносили до хвіртки, і не розумію, чому повинна робити це сама. У селі є люди, які за станом здоров’я не можуть дійти до пошти, — що їм робити? Для старих людей листоноша – це світ у віконці: і ліки принесе, і побалакає за життя, і допоможе. Невже керівництву «Укрпошти» настільки неважливі люди?
Ольга Михайлова, с. Новотарутине (Новодолинське), Бородінська громада:
— З того часу, як нас почали обслуговувати «пересуньки», у мене повністю зникла довіра до «Укрпошти». Виписала газету на півроку – не отримала жодного номеру. Бачу, як вони працюють: приїдуть, стануть під деревом, і з капота пенсії роздають, на колінах комунальні приймають. Питаю: чого не в приміщенні, адже у будівлі старостату залишилось охайне поштове відділення. Виявляється, що «Укрпошта» не хоче утримувати своє приміщення, бо їм невигідно. Що ж це за оптимізація така, від якої якість поштових послуг погіршилась, а не покращилась? Мої односельці також незадоволені, реформа «Укрпошти» додала людям тільки купу проблем і негативу, якого зараз під час війни і так достатньо. Наші люди з цього приводу і сход села збирали, і на гарячу лінію звертались, але нас ніхто не чує. Як нові марки презентувати, так керівник «Укрпошти» на весь інтернет красується. Нехай приїде у село і побачить, як поштові послуги надаються, людей послухає.
Георгій Іванов, с. Лужанка, Тарутинська громада:
— Хочу захистити поштарів. Нас обслуговує відділення №101 — поштар Валентина і водій Петро. Вони завжди добре ставляться до всіх. Так, не усе встигають, але вони не винні, що керівництво їх загнало своїми тупими графіками в жорсткі рамки. Треба переглянути ці графіки і зарплатню поштарям додати. Яка може бути ефективність від працівника за копійки? Лужанка – село невеличке, як то кажуть, «глибинка», нам без листонош ніяк. Для нас приїзд пошти, особливо взимку, коли навіть автобуси не ходять, – це свято, усе село збігається. Знаю, що «Укрпошта» досі державне підприємство, а значить, держава має подбати про своїх громадян і подумати про те, що село не зможе вижити без поштових відділень, тим паче, що альтернативи тут немає.
Керівництво громад також занепокоєне ситуацією, що склалася в селах після реформи “Укрпошти”. Адже саме головам громад скаржаться люди. Майже на усіх сходах селяни висловлюють своє невдоволення. Тому у Тарутинській громаді усі стаціонарні відділення були звільнені від сплати за оренду приміщень, тільки би пошта працювала. У Бородінській пішли ще далі: Іван Кюссе, голова громади, три роки тому підписав меморандум про співпрацю з Одеською обласною дирекцією “Укрпошти”. У ньому громада взяла на себе обов’язки зробити капітальні та косметичні ремонти в поштових відділеннях за рахунок коштів з бюджету громади, аби тільки їх не закривали. Громада обіцяне виконала, а от керівництво “Укрпошти” все одно закрило вже відремонтовані стаціонарні відділення, заразом скоротивши і листонош.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
«Укрпошта» на селі: як надаються послуги без відділень та листонош
