Вода в селах на Одещини: де чистіша — в крані або в криниці?

До осель споживачів питна вода надходить переважно з поверхневих та частково з підземних джерел. Достатньо забезпечений запасами підземних вод північний регіон, до якого входять Подільський та Березівський райони.

Наскільки небезпечна зараз вода з криниці?

Моніторинг якості питної води фахівцями засвідчує, що живильна волога з централізованих систем водопостачання відповідає санітарно-хімічним та мікробіологічним нормам, а з криниць — небезпечна для споживання. 

Проби колодязної води не відповідають нормам в ряді сіл Балтської, Окнянської, Кодимської та деяких інших громад Подільського району, Миколаївської та Ширяївської громад Березівського району. 

Що коїться з водою в селах Одещини

Останніми роками внаслідок посухи в колодязях багатьох населених пунктів знизився рівень води, а деякі повністю пересохли. У тих, де ще залишилася  живильна волога, вона не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. Траплялися випадки, коли власники криниць закривали їх від сусідів на замок, бо самим не вистачало води для худоби та господарських потреб.  

Щоб виправити ситуацію, з 2011 до 2020 року функціонувала цільова програма «Питна вода України». Та через недостатнє фінансування — в межах 13 відсотків — вона провалилася.   

Натомість на Одещині, зокрема в Любашівському районі, успішно реалізовувалась регіональна програма «Питна вода Одеської області» на 2010-2013 роки і період до 2020 року. Завдяки коштам обласного та місцевих бюджетів десятки сіл отримали сучасні поліетиленові водопроводи. Їх будували досвідчені фахівці фірми ТОВ «Прометей-Парт» (засновники Сергій Паровик і Анатолій Артеменко), які також налагоджували водопровідну мережу в селах тодішніх Ананьївського, Балтського та Савранського районів. 

Відтоді беззаперечним лідером серед своїх сусідів з будівництва сільських водогонів стала Любашівщина (Любашівська і Зеленогірська громади), де жителі майже усіх населених пунктів користуються централізованим водопостачанням. 

Ситуація з питною водою у Любашівській громаді 

У Любашівській громаді якісну питну воду цілодобово отримує більшість жителів селища та сіл,за винятком села Бокове. У перспективних планах очільника громади Геннадія Павлова — налагодити безперебійне водопостачання на усій території. 

Водопровідне господарство, яким опікується підприємство «Джерело-Комунсервіс», нараховує понад 33 свердловини і майже 50 кілометрів водопровідної мережі. Якісною водою забезпечуються тисячі осель. Щоправда, не вирішена проблема з водовідведенням. У селищі так і не вдалося добудувати систему очисних споруд.

Ця проблема, нарівні з водопостачанням, злободенна і в Ананьєві.

Міська рада частково здійснила реконструкцію водопровідної мережі міста, яка за час свого існування зносилася і технічно застаріла. А з 1955 року капітально не ремонтувалася!

Частково напругу з питною водою декілька літ тому було знято в селах  Гандрабури, Новогеоргіївка та Жеребкове. З обласного та сільських бюджетів було витрачено понад 2 мільйони гривень на капітальний ремонт водопровідних мереж та башт Рожновського. 

Ситуація з питною водою у Савранській громаді

У Савранській громаді централізованим водопостачанням охоплено лише незначну частину сільського населення та п’яту частину жителів селища. Більшість користується водою з шахтних колодязів. Якщо врахувати, що на території району є 67 артезіанських свердловин, то цих потужностей вистачить, щоб забезпечити населення якісною питною водою за наявності необхідного фінансування. 

Щодо  санітарно-епідемічної ситуації після техногенної катастрофи на Каховській ГЕС, то перший заступник начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Святослав Літошко зазначив: «Хочу заспокоїти усіх мешканців Одещини, а також інших громадян України щодо можливого погіршення санітарно-епідемічної ситуації в регіоні. Вона контрольована. Ми маємо у достатній кількості реагенти для локалізації і ліквідації будь-яких нештатних ситуацій».

В Україні є загроза нестачі питної води

Сьогодні Україна та країни ЄС забезпечені прісною водою у середньому на 60%. Головні фактори, які роблять цю кризу глобальною, — це висихання річок, забудови, зміна клімату, застаріла водна інфраструктура та нераціональне користування водними ресурсами. Басейни річок і водойм, з яких переважно забезпечуються потреби населення у воді, не можна вважати екологічно безпечними. У деяких містах і навіть окремих регіонах відхилення в якості води від норми сягає 70-80%.

— Окремо хочу сказати про серйозну проблему, яка не може не лякати. Україна масштабними темпами втрачає питну прісну воду, — повідомила президент Професійної асоціації екологів України Людмила Циганок.

За її словами, влада має провести моніторинг та порахувати артезіанські джерела, щоб можна було сказати, скільки Україна має питної води на найближчі 50-100 років.

По-друге, треба ухвалити закон, що дозволятиме використовувати артезіанські джерела тільки для питного водоспоживання, а не для потреб сільського господарства.

Якщо цього не зробити, то 2050 року питну воду нам доведеться імпортувати!

Юрій Федорчук