Психологічний тиск. Як розпізнати і захиститися

Приниження — вид психологічного тиску, коли маніпулятор переходить на особистості, ображає (навіть публічно), підкреслює хворобливі для жертви недоліки: зовнішність, недуги, сімейний стан тощо.

Ще один прийом тиску — уникнення. Тут йдеться про неявну маніпуляцію, а коли жертва намагається прояснити ситуацію, маніпулятор обурено відмахується. Відтак жертва переживає «когнітивний дисонанс» — неприємне відчуття того, що вона щось робить не так. У прагненні позбутися цього відчуття людина задовольняє будь-які прохання того, хто у такий спосіб тисне на її психіку.

Навіювання і переконання — варіанти застосування психологічного тиску, коли маніпулятор має якийсь вплив на жертву, зокрема є для неї безумовним авторитетом або добре знайомою людиною. Навіювання більше спрямоване на емоції. Маніпулятор може використовувати фрази на кшталт «Прислухайся до мене, я точно знаю», «Хіба ти не довіряєш моїй думці?» або «Я бажаю тобі тільки добра, тому…». Психологічне придушення при цьому відбувається нібито з добрих намірів, внаслідок чого жертва переймає нав’язану думку й починає вважати її власною.

Переконання відрізняється раціоналізацією, тобто людині намагаються навіяти щось, використовуючи аргументи логіки, іноді — досить перекрученої. Кількість доказів, як реальних, так і уявних, настільки велика, що мозок жертви просто втомлюється сприймати інформацію критично і вона автоматично погоджується.

Необхідна подяка — це варіант довгострокового психологічного тиску, коли маніпулятор спочатку надає жертві якусь послугу — ту, про яку його не просили і яка йому нічого не коштувала. До речі, він може робити це регулярно, втираючись у довіру. Але настає момент, коли почне щось вимагати від жертви, за уявну «допомогу», тобто тут уже в гру вступає прохання «повернути борг». Воно може ставати досить нав’язливим і навіть переходити в погрози, якщо жертва не погоджується на умови одразу.

Як захиститися

Наведемо конкретні прийоми, які дозволять у конфліктній ситуації отримати перевагу.

Ставте запитання. Перше, що слід запитати: «Чи можу я відмовитися від цього прохання?». Навіть якщо опонент відповідає «Так, але…», ви вже можете оперувати цією відповіддю для пояснення своєї відмови. Якщо ж відповідь негативна, слід поставити низку інших запитань. Особливо важливо під час такої розмови стежити за реакцією маніпулятора — його мімікою та жестами. Часто лише пильного погляду достатньо, щоб похитнути впевненість опонента.

Визначте стратегію опонента. Як і чим вас намагаються зламати? Може, маніпулятор посилається на свій досвід чи вік? Знайдіть перевагу на користь свого досвіду та віку. Якщо на авторитет — поставте його під сумнів або скажіть, що ця фігура не є авторитетною у вашій суперечці. Якщо тисне через присутніх, можете запитати кожного, чому вони підтримують вашого опонента, а не вас.

Використовуйте свої переваги — знайдіть підтримку третіх осіб чи авторитетів, зверніться до власних заслуг чи досвіду.

Домовляйтеся. Тепер, коли стратегія маніпулятора зламана і він не може беззастережно диктувати свої умови, у вас є варіант, який однаково влаштує обох. Пропонуйте компромісні рішення. Якщо ж є можливість назавжди уникнути контакту з маніпулятором, то варто обрубати всі кінці й більше не мати справ із цією людиною.

Пам’ятайте, що психологічний тиск — це травматичний спосіб впливу, і краще не вдаватися до нього без потреби. Якщо ж не можете впоратися із цим самостійно, не бійтеся попросити про допомогу.

Одеський обласний медичний центр психічного здоров’я.