"Нові" і "старі" українці. Для чого потрібен закон про множинне громадянство

Вранці 18 червня 2025-го Верховна Рада ухвалила президентський законопроєкт про запровадження інституту множинного громадянства в Україні. "За" проголосували 243 народні депутати. 

Цікаво, що це була вже третя спроба Володимира Зеленського. Два попередні проєкти цього закону так і не пройшли через Раду.

Міг не пройти і цей. В керівництві фракції "Слуга народу" до останнього сумнівалися, чи зможуть вони забезпечити позитивний результат на табло.

Комітет Ради з прав людини підготував і схвалив остаточну редакцію документа до другого читання ще 9 червня. Але нардепи продовжували сперечатися щодо того, чи потрібно його взагалі ухвалювати. 

Каменем спотикання в усіх дискусіях було так і не розв'язане питання конституційності множинного громадянства. Адже в Основному законі досі записано, що в Україні існує "єдине громадянство". 

"Ще у вівторок вранці (17 червня – УП) Арахамія бідкався, що голосів на множинне громадянство немає. У фракції теж не було консенсусу. Давид вмовляв нардепів, щоб голосували "за". Але таки "дотягнув" зрештою", – не під запис розповідає УП один зі "слуг".

Розгляд понад 1,3 тисячі правок у сесійній залі затягнувся на два дні. 

Крім того головний лобіст закону – віцепрем'єр і міністр національної єдності Олексій Чернишов на засідання парламенту не з'явився. За іронією долі міністр, відповідальний за повернення українців додому, на тлі вручення підозр його помічникам, уже кілька днів не повертається в Україну із закордонного відрядження.

Ситуація в Раді була така хитка, що під час фінального голосування хтось із гальорки у сесійній залі пожартував: "Давиде Георгійовичу (Арахамія – УП), збігайте за валер'янкою для Мотовиловця (перший заступник глави фракції СН, який збирає голоси – УП)". 

Однак президентську ідею таки проголосували. Тож "Українська правда" пояснює, навіщо Україні інститут множинного громадянства, для кого його ухвалювали та чи справді всі українці "виїдуть по інші паспорти".

Тричі в одну річку: як Рада (не) ухвалювала закон про множинне громадянство майже чотири роки

Перше пришестя законопроєкту про множинне громадянство відбулося в грудні 2021-го. Тоді президент Володимир Зеленський заявив, що вносить цей документ до Верховної Ради, щоб українці зі всього світу відчували себе "не просто людьми українського походження, а українського громадянства". 

Тоді 99 нардепів із різних фракцій попросили Конституційний суд України (КСУ) розтлумачити норму Основного закону про "єдине громадянство", щоб з'ясувати, чи законно впроваджувати множинне. 

Як повідомили УП в КСУ, судді донині не ухвалили рішення в цій справі. І невідомо, коли це станеться, бо з кінця січня 2025 року суд фактично не працює – немає кворуму.

Заступник голови комітету Ради з питань прав людини Руслан Горбенко вважає, що народні депутати не підтримали би законопроєкт про множинне громадянство в 2021-му. Мовляв, тоді це було не на часі. Інша справа – зараз, під час великої війни. 

В День Соборності в 2024 році Зеленський зареєстрував у парламенті новий законопроєкт про множинне громадянство. Цього разу президент наголосив, що українське громадянство мають отримати "всі етнічні українці та їхні нащадки по всьому світу", а також іноземні добровольці, які воюють за Україну. Цей документ пройшов комітет, але так і не потрапив на голосування до сесійної зали. 

Бог любить трійцю: найбільш успішним виявився саме третій варіант законопроєкту, який президент зареєстрував у серпні 2024-го. 

Для того щоб депутати точно підтримали документ, Зеленський заклав множинне громадянство в один із пунктів Плану внутрішньої стійкості України. А відповідальність за його реалізацію поклав на новостворене Міністерство національної єдності України.

Втримати своїх: для чого потрібен закон 

Закон про множинне громадянство на перший погляд не видається чимось вкрай нагальним на тлі повномасштабної війни. 

Але це оманливе враження. Адже війна як ніколи раніше загострила потребу зберегти зв'язок українців, розкиданих по всьому світу, зі своєю державою.

За оновленими даними, які озвучує Міністерство національної єдності, в Україні наразі проживає 31–32 мільйони людей. Водночас по світу налічується ще більше як 20 мільйонів українців: "стара" діаспора, мігранти 1990-х і 2000-х та велика міграційна група, спричинена російською агресією проти України.

Ситуація, коли за кордоном живе майже стільки ж українців, як і на підконтрольній території, змушує уряд шукати форми залучення їх до життя країни. Закон про множинне громадянство – це якраз одна зі спроб втримати контакт із цими мільйонами людей.

Якщо узагальнити, то з повного переліку тих, на кого поширюється закон, можна виокремити кілька великих цільових груп.

"Стара" діаспора – етнічні українці та їхні нащадки, більшість із яких в Україні ніколи навіть не бували, але пронесли через десятиліття свою національну ідентичність. 

Для цієї групи отримати паспорт України, зберігаючи свій американський / канадський / аргентинський тощо, має стати певною формою вдячності за роки роботи на благо Вітчизни і так само спробою ще більше залучити їх до підтримки країни.

Ця група налічує мільйони людей, але очевидно, що всі вони не кинуться завтра їхати в Україну по паспорти. Проте у поствоєнний період цей процес може стати доволі масовим, хоч і збереже свою переважно символічну суть.

Наступна група українців, для якої ухвалювався цей закон – люди, що виїхали під час війни.

Необхідно враховувати, що передовсім європейські країни, які так само переживають демографічні проблеми, будуть зацікавлені в інтеграції у свої суспільства освічених, кваліфікованих, молодих українців. Уже зараз деякі країни ЄС спрощують отримання громадянства для таких людей, скорочують строки проживання, необхідні для подачі документів, до 5 років тощо. 

Велика війна триває уже четвертий рік, і не важко порахувати, що ще за рік–два багато українців з останньої хвилі міграції отримають можливість подаватись на громадянство в деяких країнах ЄС. 

За чинним українським законом, вони муситимуть відмовитись від паспорта України. І це буде непоправна втрата для знекровленої війною країни. 

Щоб безповоротно не втратити ці мільйони українців, а особливо їхніх дітей, котрі багато де зможуть ставати громадянами інших держав автоматично за правом народження, і був ухвалений цей закон. 

Зрозуміло, що норма про множинне громадянство не може змусити людей не отримувати паспорти інших країн. Але вона дає їм легальне право не відмовлятись від українського. А отже – не поривати з батьківщиною остаточно.

Ще одна справді велика група людей, котрих торкнеться закон про множинне громадянство – це українці, які вже мають паспорти інших країн. 

Ухвалений закон дає їм можливість легалізуватися, задекларувати інше своє громадянство і не ховатися із цим, як було досі.

Є ще кілька менших груп потенційних "користувачів" цього закону, переважно іноземців. 

Наприклад, громадяни дружніх країн, котрі воюють за Україну і живуть тут понад рік, отримають право на спрощену процедуру отримання українського паспорта. Якщо ж їхню державу не внесено Кабміном у перелік "дружніх", то їм все ж доведеться відмовитись від іншого громадянства, щоб отримати українське. 

У "дружній список" Кабмін буде долучати країни, які запровадили санкції проти Росії. Множинне громадянство для жителів цих країн буде доступне в Україні. Для всіх інших – ні.

Окремо варто згадати, що Україна буде спрощено надавати своє громадянство людям, які складають для неї державний інтерес: відомі люди, науковці тощо.

***

Для того, щоб пройти навіть спрощену процедуру отримання українського громадянства, усе одно доведеться фізично приїжджати в Україну і подавати відповідні документи, складати іспити на знання Конституції, історії та мови України. Онлайн або десь в консульстві України це зробити не дозволяється.

Разом із українським паспортом і правами, як то право голосу чи балотування, нові українці отримають автоматично і всі обов'язки, включно з військовим. Тому ініціатори закону не очікують мільйонних черг. Йдеться про якісь тисячі заявок.

Тож адепти теорій у стилі "китайці скуплять українські чорноземи" і "мільйони імігрантів виберуть свого президента" мусять бути розчарованими. Як і люди, які вірять, що тепер "всі українці отримають інші паспорти і виїдуть".

Загальний задум закону не в тому, щоб роздати кілька тисяч нових паспортів, а в тому, щоб зберегти мільйони уже виданих.

Щоправда, питання конституційності закону залишається відкритим.

Роман Романюк, Ангеліна Страшкулич, УП

Джерело