В Одесі відбулася 14-а церемонія вручення премії імені Джеймса Мейса
24-11-2022, 11:00 |
В Одесі відбулася 14-а церемонія вручення премії імені Джеймса Мейса, що присуджується в галузі публіцистики. Почесна відзнака в цьому році дісталася Олександру Прилипко. Урочисте засідання проходило в одеському готелі «Отрада» з віртуальним залученням лауреатів премії попередніх років.
Премія імені Джей мса Мейса — літературна премія в галузі публіцистики «Громадянська позиція», заснована з ініціативи головного редактора газети «День» Лариси Івшиної. Вручається: авторам нових публіцистичних творів, що сприяють утвердженню історичної пам'яті українського народу, його національної самосвідомості та самобутності, визнання Голодомору 1932—1933 років геноцидом проти українців. Премія присуджується авторам нових публіцистичних творів, що сприяють утвердженню історичної пам'яті українського народу, його національної самосвідомості та самобутності, визнання Голодомору 1932—1933 років геноцидом проти українців.
Премія заснована у 2008 році, коли в Україні відзначали 75-ті роковини Голодомору 1932—1933 років.
Головний редактор газети «День» Лариса Івшина, ініціатор заснування премії імені Джеймса Мейса відкрила урочисте засідання невеличкою промовою, в якій зазначила що мета премії просвітницька, яка стверджує громадянську позицію.
«Джеймс Мейс розповів хрестоматійну історію про Гарета Джонса і Уолтера Дюранді, яка і досі не втратила значущості. Московська пропаганда і досі спирається на новітніх люди с позицією, люди с характером мужні тексти ми не взяли історичної правди то повинні писати репортажі с фронту. За армію нашу я більш менш спокійна а за інтелектуальну спільноту є чого тривожитись. І тільки ти орієнтири, які надали нам кращі інтелектуали дозволить на не збитися з путі і нести світло», - зазначила Лариса Івшина.
«Сьогодні йде війна, але перемога буде за нами, але коли ми виграємо, буде велика шкода якщо в умах лишиться те про що ви казали, якщо на фронті Війна почалася не зараз і навіть не в чотирнадцятому році ні в двадцять другому році усе це требо було очікувати від тих дій що відбувалися в середині дев’яностих. Що робилося з нашою ментальністю, освітою ставленням всіх до цих подій. Однак пройшли певні зміни, чудово що Одеса змінилась. З чотирнадцятого року ми бачимо формування єдиної української нації, незалежно від того що то був Маріуполь чи Одеса, Ужгород, Чернігів чи Київ, Чернівці чи Івано-Франківськ… Бо люди реально це розуміють. Але кожен з нас на своєму місці, я просто переконаний, зобов’язаний зробити щоб суспільство змінилось, щоб ми розуміли що від нас це залежить, щоб на виборах нам не втюхивали чергових Кучм і птенців гнізда його. Бо всі хто після нього був ні чим не відрізнялися і хоч у Віктора Андрійовича, Віктора Федоровича чи Петра Олексійовича риторика була трошки різна, але по справам вони нічім одне від одного не відрізнялися. І тому я дуже добро розумію, що лауреати цієї премії, публіцисти журналісти, а премія присуджується більш ніж десять років, достойні люди, за жодне прізвище ні газеті «День» ні журі не соромно. Від себе як члена Наглядової ради газети «День» хочу вручити Почесний диплом лауреата цьогорічної премії імені Джеймса Мейса Олександру Прилипко, та її матеріальний еквівалент, ми стараємось не знижувати планку не зважаючи на непрості часи. Від таких людей, як Олександр, які мають власну думку, і в цілому від журналістського цеху, залежить дуже і дуже багато! Сьогодні це вкрай актуально, коли інформаційний простір дуже звузився, нас зомбують через один ящик в якому перебуває десь там п’ятдесят чи сто осіб у які навчають нас жити і які не допускають альтернативної думки. Дуже шкода, що виборюючи нашу перемогу на полі бою ми разом із тим десь в середині втрачаємо ті демократичні здобутки, які живилися свободою мислення українських інтелектуалів. Тому скажу відверто: підтримував, підтримую і буду надалі підтримувати і в наступному році і подальшому. Від себе пану Олександру хочу побажати всього найкращого і великої творчої наснаги», - підкреслив Голова Наглядової Ради газети «День» Михайло Поживанов.
Взявши слово у відповідь Олександр Прилипко виразив глибоку подяку за високу оцінку його статей та книг, вважаючи премію авансом за для подальшої роботи в українській публіцистці.
«Премія Джеймса Мейса - не лише національна нагорода, а й важливий змістовний меседж до світової журналістики. Я назвав би цей меседж довічною вимогою визначення між антиподами. З ким легше влаштувати добре життя сучасним Фаустам? З Мефістофелем? З тим, що негайно пропонує сатисфакцію бажань, чи тим, хто принесе достатньо клопоту у пошуку правди? Отож, якщо ми не йдемо за Джеймсом Мейсом, тоді повертаємось до Мефістофеля, тобто Уолтера Дюранті… Джеймс Мейс народився в зеніті слави Дюранті, але обрав інший зразок, зразок вільного мислення. Подивився на сталінську Росію та Голодомор власним поглядом. Без впливу влади, постатей та грошей. Тут ніщо не обіцяло йому нагород, достатку та слави. Навпаки, дослідження Мейса піддавалися критичному осуду в наукових та політичних колах. Однак саме вони відкрили людям істину. Зараз вже беззаперечну. Сучасні Дюранті не помічають мільйонів біженців, тортури мирного населення, свідоме від'єднання українців від електропостачання, тепла, зв'язку. Це ж не геноцид, - кажуть вони, - лише окремі прояви Але не «окреме» обернулося жахіттям для кожного українця. Йдеться про націю у етнічному, цивільному та політичному сенсі… Ось чому важливо знову нагадати про емоційний інтелект Мейса. та його безкомпромісний шлях пізнання суті. Шлях співпереживання білю і принципового засудження зла, незалежно від корисливих розрахунків Цей шлях не усипано пелюстками троянд, але лише він веде до здорового та процвітаючого співтовариства. Таке на мій погляд головне значення постаті та премії Джеймса Мейса», – зазначив Олександр Прилипко.
Нагадуємо
Джеймс Мейс - американський, дослідник історик, політолог, який зробив колосальний вклад у вітчизняну історіографію та присвятив все своє життя визнанню факту голодомору в Україні 1932–1933 років. Джеймс Мейс був ініціатором акції «Свічка у вікні».
Премія присуджується авторам нових публіцистичних творів у галузі журналістики, що сприяють утвердженню історичної пам'яті народу, його національної самосвідомості та самобутності, визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом проти українців.
Премія має вручатися не лише тим авторам, які пишуть на тему Голодомору, а й тим, хто працює на подолання постгеноцидності українського суспільства. Ще один важливий критерій — послідовність і висока освіченість кандидата.
Премія вручається щорічно наприкінці листопада — у меморіальні дні Голодомору в Україні.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
В Одесі відбулася 14-а церемонія вручення премії імені Джеймса Мейса
