НАЙПЕРША З ЦІННОСТЕЙ — СВОБОДА

88% жителів південних областей, зокрема Одещини, обрали свободу першою з найважливіших цінностей для прав людини. Такі дані були отримані під час загальнонаціонального опитування, проведеного із 6 по 19 жовтня, Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром прав людини ZMINA за підтримки проєкту «Права людини для України», який впроваджується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії.

Результати третьої хвилі опитування «Що українці знають та думають про права людини», яке з 2016-го проводиться кожні два роки, щоб вивчити сприйняття, уявлення і розуміння прав людини та основоположних свобод в українському суспільстві, були презентовані в Одесі 16 грудня.

Свобода, як свідчить опитування, залишається на першому місці серед ціннісних пріоритетів для жителів не тільки Південного регіону, а й усієї держави — 84%. Справедливість посіла другу сходинку — 73%, безпеку обрали 64% респондентів. Прикметно, що порівняно з 2016 роком важливість безпеки для українців як основоположної цінності знизилася на 8%, що може бути пов’язане зі зменшенням інтенсивності збройного конфлікту на Донбасі. А от тих, хто однією з основних цінностей вважає толерантність, навпаки, побільшало на 6%. Утім, попри це, толерантність — на останньому місці у списку: тільки 31% опитаних вважає її важливою цінністю.

Що стосується Південної України (зокрема Одеської області), то на другому місці, після свободи, у переліку основних цінностей — справедливість (81% опитаних), на третьому — рівність (64%), далі йдуть безпека (62%) і матеріальна забезпеченість (60% — найвищий показник в Україні).

«Одним із важливих індикаторів цінності свободи є її умовна дихотомія з достатком, простіше кажучи, чи погоджується людина відмовитися від матеріальних благ заради збереження свободи. Серед опитаних жителів Півдня 21% готовий поступитися державі часткою своїх прав та громадянських свобод в обмін на власний добробут. Утім, тих, хто не готовий цього зробити, у двічі більше — 41%», — зауважує Світлана Колишко, керівниця групи ініціатив з прав людини, координаторка проєкту «Права людини для України» Програми розвитку ООН в Україні.

Право на життя стабільно залишається найважливішим правом для українців упродовж трьох опитувань поспіль. Воно є ключовим для 4/5 опитаних (80% населення України). З доволі значним відставанням на другій сходинці знаходиться право на соціальне забезпечення (59%), далі — право на свободу й особисту недоторканність (55%), право на справедливий суд (54%), право на працю (53%), право на освіту (52%), право на житло (51%), право самому розпоряджатися власною долею (45%), право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї (44%), свобода думки, совісті і релігії (42%).

Як і по Україні в цілому, на Півдні (зокрема на Одещині) право на життя посідає першу сходинку серед пріоритетів — його назвали 92% опитаних (і це найбільший показник серед усіх регіонів). Далі з великим відривом йде право на працю (68%), на освіту (66%), на житло (62%), а також право на свободу й особисту недоторканність (58%).

За 5-бальною шкалою дотримання прав людини українці оці-нюють у середньому на три бали. Найнижчі оцінки люди дають дотриманню соціально-економічних та екологічних прав (2,5 бала), найвище оцінюють дотримання політичних і культурних прав (3,1—3,2 бала).

Половина опитаних жителів Півдня вважає, що за попередній рік ситуація щодо забезпечення прав людини й основоположних свобод в Україні не змінилася, і це найвищий показник серед усіх регіонів (49% проти 36% в цілому по Україні). Натомість, найменшим порівняно з іншими регіонами є показник тих, хто вважає, що ситуація погіршилася (17% проти 26% по Україні). З одними правами стало краще, з іншими — гірше відповіли 14% жителів південних областей. І найменше виявилося оптимістів, які відзначили покращення ситуації, — трохи більше 1%, і це також найменший показник серед усіх регіонів.

Оцінюючи проблему дискримінації, жителі Півдня частіше заявляли про існування дискримінації за віком (41%) та інвалідністю (40%), майновим станом (30%), етнічним походженням (28%), статтю (23%), релігійними поглядами і станом здоров’я (обидва по 22%). 7% респондентів на Півдні заявили, що в Україні нікого не дискримінують.

«На Півдні респонденти дещо рідше заявляли про те, що безпосередньо стикалися з дискримінацією, ніж загалом по Україні. З одного боку, можна порадіти за те, що тут дискримінації менше. Але, з іншого боку, виникають сумніви в тому, чи справді респонденти не стикались з дискримінацією: можливо, вони вважають окремі дискримінаційні ситуації нормальними», — зазначив аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Андрій Сухарина.

За словами голови Центру прав людини ZMINA Тетяни Печончик, ситуація з COVID-19 змусила українців активніше захищати свої права. Якщо у 2016 році до захисту своїх прав у повсякденному житті з-поміж опитаних вдавалися 42%, то наприкінці 2020-го таких було вже 60%. Додалося й тих, кому вдалося успішно відстояти свої права — із 15% у 2016-у до 19% у 2020-у.

Найефективнішими засобами захисту прав жителі південних областей вважають звернення до Європейського суду з прав людини (22%), за підтримкою до родичів та знайомих підуть 20%, оберуть звернення до суду або до міжнародних організацій по 14%, до ЗМІ — 13%. Найбільш скептично налаштований 41% жителів Півдня, які вважають, що взагалі нема засобів захистити свої права, і це найвищий показник по Україні.

«У цьому контексті дуже важливою є робота з підвищення правоспроможності та обізнаності про свої права і механізми їх реалізації, захисту, а за потреби — відновлення порушених прав. Формувати нову правову культуру є однією з ключових цілей правопросвітницької діяльності системи безоплатної правової допомоги», — зазначив в. о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олександр Баранов.

Більшість громадян України підтримали окремі карантинні заходи, до яких вдавався уряд на різних етапах боротьби з пандемією, як-от 14-денну ізоляцію для осіб, що прибувають з-за кордону, заборону проведення масових заходів більше 10 осіб та релігійних зібрань, обмеження пересування на транспорті між країнами тощо. Водночас, низка обмежень сприймалася українцями як необґрунтовані. Скажімо, заборона руху громадського транспорту у населених пунктах чи між ними, заборона відвідувати парки, сквери, зони відпочинку, спортивні та дитячі майданчики, заборона перебування на вулиці без документів тощо.

Довідково. Презентація дослідження відбулася у межах регіонального туру «Що українці знають і думають про права людини». Одеса — третє місто на мапі туру. Подібні акції відбулися також у Харкові, Львові, Дніпрі та Маріуполі. Усього було опитано 2002 респонденти в усіх областях України та в місті Києві, крім непідконтрольних уряду територій. Максимальна похибка вибірки не перевищує 2,2%.