Поважайте своїх співмешканців, які також не з власної волі вимушені тіснитися, та пам’ятайте про основні правила поведінки:
— контролюйте свої емоції й висловлювання під час спілкування: усі політичні розбірки і, тим більше, докори, що хтось про щось не так думає, як би вам того хотілося, залиште на потім, адже ви — люди цивільні, нині треба вижити, вціліти;
— не робіть того, що реально може заважати іншим: гучна музика, паління в приміщенні тощо;
— доглядайте та стежте за своєю сім’єю самі: купуйте продукти, готуйте їжу, мийте посуд, складайте речі.
Починайте із себе. Не варто лише приймати допомогу та чекати на підтримку інших. Вимагати ви повинні, передусім, від себе, а вже потім розраховувати на підтримку від інших.
Робіть те, що найкраще виходить. Якщо ви любите готувати їсти, запропонуйте свою допомогу на кухні, якщо любите прибирати, робіть це спокійно і добросовісно. Все ж за краще поратися по господарству, ніж цілодобово вчитуватися у тривожні новини. А ліпше домовляйтеся про обов’язки кожного та виконуйте поставлені завдання чітко і злагоджено.
Знайдіть куточок для усамітнення. Кожній людині потрібне місце, де вона може побути наодинці зі своїми думками — організуйте для себе такий куточок. Попросіть своїх співмешканців за потреби залишити вас на самоті, приглянути якийсь час за дітьми.
Дотримуйтеся режиму дня. У ситуації, коли люди вимушені мешкати вкупі, необхідно встановити чіткий розпорядок для всіх без винятку, особливо, якщо в будинку є діти. Це одразу мінімізує подальші непорозуміння та конфлікти.
Вам не обов’язково здружуватися, але певний час прожити в мирі та злагоді треба.
Діти, особливо маленькі, можуть капризувати, плакати вночі. Не дорікайте за це батькам.
Взагалі пробачайте іншим. Всі ми маємо недоліки, а коли нервова система виснажена, то ми часто схильні проявляти не найкращі свої якості, тому слід враховувати це під час співмешкання. Будьте терплячі, не провокуйте конфліктів і не підтримуйте їх. Говоріть лише тоді, коли емоції вщухли, а розум готовий мислити позитивно.