Із 24 лютого до 23 липня щонайменше 183 релігійні споруди у 14 областях України були вщент знищені або зазнали руйнувань унаслідок збройного нападу Російської Федерації: церкви, мечеті, синагоги, освітні та адміністративні будівлі релігійних спільнот нашої держави.
П’ять зі 183 ушкоджених споруд — мусульманські, п’ять — іудейські, решта 173 — християнські. Із них 22 належать протестантським спільнотам, 19 — Православній церкві України, три — Римсько-католицькій церкві та дві — Українській греко-католицькій церкві.
127 об’єктів (73%) зі 173 ушкоджених християнських споруд, що були повністю або частково зруйновані внаслідок нападу Росії, належать Українській православній церкві. Відповідно до статуту про управління УПЦ, що був чинний до 27 травня 2022 року, УПЦ входила до складу Російської православної церкви (РПЦ), водночас маючи значний ступінь автономії.
Внаслідок жорстокого російського нападу на Україну та його підтримки керівництвом РПЦ, зокрема особисто патріархом Кирилом, УПЦ дистанціювалася від РПЦ згідно з рішенням собору УПЦ 27 травня. Відповідно до нового статуту, предстоятель УПЦ більше не є членом синоду РПЦ, УПЦ не керується рішеннями архієрейського собору РПЦ, а вибраний предстоятель УПЦ не має отримувати благословення патріарха РПЦ, щоб розпочати своє служіння на чолі УПЦ. Як реакція на це рішення — РПЦ анексувала парафії УПЦ у Криму, а також низку інших на тимчасово окупованих територіях. Водночас станом на сьогодні УПЦ продовжує визнавати свій зв’язок із вселенським православ’ям через РПЦ. Зберігаючи такий зв’язок, УПЦ не здійснює жодної формальної координації своєї міжнародної діяльності з РПЦ та заперечує будь-які зв’язки підпорядкування РПЦ. Попри те, що УПЦ офіційно поінформувала Державну службу України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) про зміну статуту, станом на 23 липня новий статут про управління УПЦ та роз’яснення УПЦ щодо нього не оприлюднені на офіційному сайті УПЦ.
Найбільша кількість зруйнованих релігійних споруд у Донецькій (45) та Луганській (40) областях. Після них — Київська (34) та Харківська (25) області.
За матеріалами Державної служби України
з етнополітики та свободи совісті.