Чому Ліну Костенко називають “залізною жінкою” та як вона допомагає вирішувати проблеми України
19-03-2024, 19:00 |
19 березня 2024 року поетесі Ліні Костенко виповнилося 94 роки. І хоча професія її та покликання говорять про щось романтичне та м’яке, Ліна Костенко в Україні, та й за кордоном має репутацію «залізною жінкою». Вона завжди говорила та писала те, що хотіла. Навіть якщо це загрожувало їй репресіями з боку державної влади. Яку поетеса відкрито критикувала.
Але особистість живої української легенди не зводиться лише до цього. “Одеське Життя” публікують з оновленнями свій торішній матеріал, де ми розповідали, що говорила Ліна Костенко про себе, життєві принципи та проблеми нашої країни.
Ліна Костенконародилася19 березня 1930 року. Це була прямолінійна, відкрита та волелюбна жінка, у творчості якої можна побачити справжню Україну.
Ліна Костенко про життя та власні принципи
Іноді письменник вважає, що Україна має знати його. А я завжди вважала, що мені треба знати Україну. Ми з чоловіком об’їхали всю країну його маленьким «запорожцем», який може проїхати там, де «мерседес» застрягне.
Ще у житті мені дуже допомагала мама. Пам’ятаю, я дивувалась: як вона вміє все робити? А мама у відповідь казала: «Я теж нічого не вміла, доки моя мама була жива». І ось її не стало… А для мене пиріжок спекти – це найвища математика, і в побуті вважала себе повною бездарністю.
«Я вібрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, – у мене жодних претензій немає до Долі – моєї обраниці.»
Письменниця про майбутнє
Німецький філософ Вільгельм Лейбніц говорив, що справжнє, народжене минулим, народжує майбутнє. Цікаво, яке майбутнє народить наше сьогодення? Ще Леся Українка говорила, що живе за глухонімих часів. А ми за яких часів живемо? Ми теж живемо у глухонімі часи. Нам усім треба говорити саме про майбутнє. Якщо нам не вдалося побудувати його для себе, то треба побудувати його для наших дітей.
«І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варті. Єдине, що від нас ще залежить, – Принаймні вік прожити як належить.»
Костенко про себе та внутрішню гармонію
Мені здається, що я не дуже гармонійна людина. Завжди щось відчуваю, переживаю, щось хочу зробити. Коли розпочалася наша Незалежність, я бачила, до чого все йде. Я подумала: ви тут співайте «Ще не вмерла Україна», а я поїду туди, де вже померла. І я поїхала до Чорнобильської зони. Здається, трагедія, здається, нічого не можна страшніше уявити, ніж ці мертві села. Але я повернулася звідти весела, спокійна та в гармонії. Чоловік запитав: Де ти була? На курорті?”. Я бачила таку трагедію, в порівнянні з якою те, що ми тут переживаємо, це дурниці. То я знайшла свою гармонію.
Письменниця про майбутнє
Німецький філософ Вільгельм Лейбніц говорив, що справжнє, народжене минулим, народжує майбутнє. Цікаво, яке майбутнє народить наше сьогодення? Ще Леся Українка говорила, що живе за глухонімих часів. А ми за яких часів живемо? Ми теж живемо у глухонімі часи. Нам усім треба говорити саме про майбутнє. Якщо нам не вдалося побудувати його для себе, то треба побудувати його для наших дітей.
«І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варті. Єдине, що від нас ще залежить, – Принаймні вік прожити як належить.»
Мені здається, що я не дуже гармонійна людина. Завжди щось відчуваю, переживаю, щось хочу зробити. Коли розпочалася наша Незалежність, я бачила, до чого все йде. Я подумала: ви тут співайте «Ще не вмерла Україна», а я поїду туди, де вже померла. І я поїхала до Чорнобильської зони. Здається, трагедія, здається, нічого не можна страшніше уявити, ніж ці мертві села. Але я повернулася звідти весела, спокійна та в гармонії. Чоловік запитав: Де ти була? На курорті?”. Я бачила таку трагедію, в порівнянні з якою те, що ми тут переживаємо, це дурниці. То я знайшла свою гармонію.
«Буває, часом сліпну від краси. Спинюся, не розумію, що воно за диво, – ці степи, це небо, ці ліси, все так гарно, чисто, незрадливо, все як є – дорога, явори, все моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.»
Ліна про проблеми молоді
Ще з початком Незалежності молодь почала виїжджати з країни. Ось увімкніть радіо вранці, коли п’єте каву, увечері – телевізор. Вам скажуть: пенсії, пенсії це, знову пенсії… Як на мене, старих треба поважати, треба дати їм можливість гідно жити, пенсії їм треба платити. Але думати передусім треба про молодь. Бо це майбутнє. Але в нас уже понад двадцять років виховують молодь так, що їй патріотизм та любов до батьківщини не потрібні. І це дає їм можливість їхати не озираючись.
Все змінилося, люди і годинники. Двадцятий вік уже за перелазом. Глобальне людство хоче ковбаси, А вже вона з нуклідами та казкою. Впала тінь на батьківські крові. Вже чорт гідує купувати душі. У лісах тремтять налякані гриби, З дерев стрибають підозрілі груші…
Що ми знаємо про Ліну Костенко
Свій перший вірш Ліна Костенко написала у 11 років, під час запеклих боїв за Дніпро, коли з сім’єю сиділа в окопі.
За твором Ліни Костенко «Перевірте свої часи» написали кіносценарій. У ньому розповідається про українських поетів, які загинули під час Другої світової війни. Фільм зняли 1964 року, але його так і не побачили глядачі. Твір так переробили, що Костенко відмовилася від авторства.
Поетеса відмовилася від звання Героя України. За словами письменниці, їй не потрібні жодні нагороди.
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Чому Ліну Костенко називають “залізною жінкою” та як вона допомагає вирішувати проблеми України
