Це не просто формальна дата в календарі, а нагадування про те, що саме наука лежить в основі розвитку людства — від елементарних побутових зручностей до складних технологій, які змінюють наше життя. Завдяки науці ми лікуємо хвороби, досліджуємо космос, створюємо нові матеріали й технології. Вона формує не лише наш комфорт, а й наше мислення, бо вчить ставити запитання, шукати докази і не задовольнятися простими відповідями.
Війна в Україні призвела до руйнування дослідницької спільноти, але завдяки цілеспрямованим зусиллям і конкретним заходам сподіваємося, що світле майбутнє для науки може бути досягнуте.
І водночас саме в епоху наукових проривів ми стикаємося з дивним явищем: поряд із досягненнями процвітають міфи. Уявіть, людина прокидається вранці, бере до рук телефон і за кілька хвилин дізнається більше, ніж її предки за все життя. Вона може прочитати про чорні діри, генетику, штучний інтелект або нові ліки від хвороб. Здається, ми живемо в епоху абсолютного знання. Але є одна проблема. Попри цей безмежний доступ до інформації, ми продовжуємо вірити в міфи. Причому не в давні легенди чи казки, а в псевдонаукові уявлення, які давно спростовані. Вони маскуються під «цікаві факти», «альтернативні думки» або навіть «приховану правду». Як зазначав Борис Патон: «Наука починається там, де з’являється сумнів». І саме цього сумніву часто бракує у світі швидкої інформації.
Скажімо, існує ідея про те, що людина нібито використовує лише 10% мозку. Цей міф поступово сформувався наприкінці XIX — на початку XX століть через поєднання наукових непорозумінь і популярних інтерпретацій. Свого часу американський психолог Вільям Джеймс писав, що більшість людей не реалізує повністю свій потенціал, маючи на увазі психологічні можливості, а не буквальне використання лише частини мозку. Згодом його слова дуже спростили й перекрутили. Ще одним чинником були ранні нейробіологічні дослідження, у яких науковці спостерігали, що не всі ділянки мозку мають очевидні функції (особливо за тодішнім рівнем науки), і помилково припускали, що ці частини «не використовуються».
А ще популяризації міфу сприяли автори самодопомоги, зокрема ті, які любили ідею «прихованого потенціалу», що добре продавалася, навіть якщо була науково неточною. Дейл Карнегі (1888 — 1955), американський письменник і лектор, один із піонерів жанру саморозвитку та особисті-сного зростання, найвідоміший завдяки своїй книзі «Як здобувати друзів і впливати на людей»), яка стала світовим бестселером і досі широко читається, прославився тим, що навчав людей ефективному спілкуванню, впевненості в собі, публічним виступам й налагодженню стосунків. Він також заснував навчальну організацію «Тренінг Дейла Карнегі», яка й сьогодні проводить курси з комунікації, лідерства та бізнес-навичок у різних країнах. Його ідеї прості, але практичні. Наприклад: проявляти щирий інтерес до людей, не критикувати без потреби та вміти слухати. Саме завдяки такій прикладній психології він став дуже популярним у XX столітті. Ця ідея звучить майже як обіцянка. Вона нашіптує: «У тебе є приховані можливості». Саме тому цей міф так легко поширюється — від популярних фільмів до мотиваційних тренінгів.
Але сучасна наука дає чітку відповідь: мозок працює весь. Дослідження за допомогою МРТ показують активність різних його зон навіть у стані спокою. Як підкреслював нобелівський лауреат Ілля Мечников: «Людський організм є гармонійною системою, де нема нічого зайвого». Мозок належить до найбільш енерговитратних органів, тому ідея про те, що 90% його «не працює», суперечить самій логіці еволюції. Ми використовуємо весь мозок, а різні його частини активуються залежно від ситуації.
Якщо наука давно дала відповіді, то чому ж міфи залишаються? Людина схильна довіряти простому. Коротка, яскрава ідея запам’ятовується краще, ніж складне пояснення. Український учений Володимир Вернадський колись писав: «Наукова думка розвивається не прямою лінією, а в боротьбі з помилками». І ця боротьба триває досі, але тепер вона відбувається не лише в лабораторіях, а й у свідомості кожної людини.
Сучасні технології не тільки дають доступ до знань, а й створюють нові ризики. Соціальні мережі формують середовище, де люди бачать переважно ті думки, які вже поділяють. Так виникають «інформаційні бульбашки», у яких міфи не зникають, а, навпаки, зміцнюються. Як зауважував Сергій Корольов: «Прогрес можливий лише там, де є сміливість мислити і перевіряти». Без перевірки навіть найсучасніші технології можуть стати інструментом поширення помилок.
Наука — це не просто факти чи формули, а спосіб мислення, оскільки вчить сумніватися, перевіряти і змінювати свої уявлення. Саме тому вона іноді здається складною, але саме тому вона й надійна. Як наголошував Іван Пулюй: «Освіта і наука повинні вести людину до світла істини». Сьогодні критичне мислення є не просто корисною навичкою, а необхідністю. У світі, де кожен може поширювати інформацію, відповідальність за її сприйняття лежить на кожному з нас. Поставити під сумнів, перевірити, подумати є простою дією, яка здатна захистити від помилок.
У День науки варто згадати, що її справжня сила — не лише у відкриттях, а й у здатності змінювати наше мислення. Міфи зручні, оскільки дають прості відповіді, але наука дає щось більше — розуміння. І, ймовірно, найважливіше відкриття, яке може зробити кожен із нас, — навчитися відрізняти одне від іншого.
Микола ГОЛОВЕНКО,
академік НАМН України,
завідувач відділу біомедицини Фізико-хімічного інституту НАН України.
Міфи про науку, в які досі вірять
