Зміст
Як отримують порох і хто постачає сировину для його виробництва
У сучасному озброєнні порох використовується як паливо. Для набоїв, артилерійських снарядів та інших видів боєприпасів. На прикладі артилерійського пострілу - його складовими елементами є снаряд, підривник, гільза та пороховий заряд. Останній потрібен, щоб снаряд отримав потрібну початкову швидкість.
Тому порох виступає незамінною вибуховою речовиною. Його основа - нітроцелюлоза, найкращою сировиною для отримання якої є довговолокнисті сорти бавовни ручного збору.
У промисловому виробництві її також одержують з бавовни машинного збору та деревної целюлози. Але вони містять значну кількість домішок, що ускладнюють переробку.
Нітроцелюлозу отримують дією на очищену, розпушену та висушену целюлозу сумішшю сірчаної та азотної кислот.
Другим важливим компонентом пороху є нітрогліцерин. Він виробляється з гліцерину, який одержують із пропілену, а його одержують із газів, що утворюються при високотемпературній переробці нафти. Крім цих компонентів застосовуються різні стабілізатори, каталізатори і так далі, але їхня кількість у порівнянні з нітроцелюлозою у складі пороху є дуже малою.
На третій рік повномасштабної війни Україна та Росія відчувають "пороховий голод". Активні бойові дії серйозно зменшили їхні арсенали боєприпасів. Як і запаси європейських країн, які постачають снаряди Україні.
На сьогодні всі вони активно працюють над нарощуванням оборонної промисловості, але багато що впирається у сировину для пороху. У тому числі через те, як розподілено виробництво нітроцелюлози.
Найбільшим експортером виступає Китай із майже половиною світового ринку. На другому місці - США з чвертю, далі йдуть Іспанія та Узбекистан, у яких приблизно по 10%.
Крім того, китайська сировина дешевша за американську та іспанську. А з урахуванням частки на світовому ринку від геополітичних мотивів Китаю може залежати хто зрештою переможе в снарядній гонці.
Як Росія наростила імпорт нітроцелюлози майже вдвічі
Росія з 2022 року значно збільшила імпорт нітроцелюлози. У тому числі завдяки компаніям, що базуються у США, в інших західних країнах та їхніх союзниках.
Згідно з даними з березневої статті The Wall Street Journal, у рік повномасштабного вторгнення імпорт зріс на 70%, а до середини 2023 року перевищив 3 000 тонн, що майже вдвічі перевищує рівень 2021-го.
Нарощування поставок відбувається в той час, як оборонні компанії по всьому світу намагаються закупити дефіцитну сировину, що призводить до зростання цін та проблем у виробництві. Нітроцелюлоза підпорядковується суворим правилам міжнародної торгівлі, а її виробництво обмежено лише кількома країнами.
У Росії замало своєї сировини для артилерійського пороху, тому здатність Москви закуповувати її за кордоном відіграє ключову роль у війні проти України, писало WSJ з посиланням на доповідь аналітиків та офіційних осіб США.
"Нітроцелюлоза, яка використовується як паливо, стає артилерійським снарядом. Більшість загиблих на полі бою та значна частина супутньої шкоди спричинені артилерією",
- цитує газета старшого наукового співробітника інституту RAND Бредлі Мартіна.
Після того, як США та Євросоюз наклали санкції на поставки сировини до Росії, різко виріс імпорт із Китаю. Однак до постачальників також входять компанії з США, Німеччини та Тайваню.
Якщо до вторгнення частка поставок до Росії з Туреччини становила менше 1%, то до середини 2023 року невелика турецька компанія Noy забезпечувала майже половину імпорту. Щонайменше 80 тонн нітроцелюлози вона закупила у німецьких філій компанії International Flavors & Fragrances (Нью-Йорк, США).
У лютому Мінфін США ввів нові санкції, покликані посилити контроль за постачальниками та компаніями з третіх країн, які готові забезпечувати Москву ресурсами для підтримки військової промисловості. Ще раніше нітроцелюлозу було додано до списку високопріоритетних контрольованих товарів, що обмежує їхній експорт.
У квітні поставки сировини для пороху заборонила Японія, а в червні такі ж санкції проти РФ запровадив Тайвань. За даними митних органів Китаю, з 2015 до 2021 року експорту нітроцелюлози до Росії практично не було. Але тенденція така, що 2022-го Пекін поставив понад 700 тонн, 2023-го - 1 300 тонн, а за I квартал 2024-го - 110 тонн.
Звичайно, Китай постачає і в інші країни, але постачання до Росії викликають стурбованість США. Днями старший директор з питань Європи Ради нацбезпеки Білого дому Майкл Карпентер назвав Пекін "до певної міри" партнером Москви. Зокрема, згадавши експорт нітроцелюлози для виробництва пороху, що посилює загрози безпеці для України та Європи.
Крім того, в рази збільшився імпорт із Казахстану та Узбекистану. Зазвичай бавовняну целюлозу закуповують приватні російські компанії, а потім перепродують пороховим заводам, але бувають і прямі контракти. Як писало ВВС, після початку повномасштабної війни Ферганський хімічний завод (Узбекистан) у 25 разів наростив поставки на Казанський пороховий завод порівняно з 2019 роком. А експортер Raw Materials Cellulose за 2022-2023 роки відправив сировини понад 3 млн доларів. Щодо Казахстану, то з 2022 року російські порохові заводи забезпечує сировиною компанія "Бавовпром-Целюлоза".
Чому через Китай можуть зірватися європейські плани щодо снарядів
Російсько-українська війна розкрила проблеми з потужностями оборонної промисловості в Європі, на яких позначилися десятиліття недофінансування. І головна проблема в тому, що через критичну нестачу пороху вона не в змозі швидко наростити виробництво снарядів, йдеться у статті Financial Times.
"Новий артилерійський завод - це просто, але як робити більше снарядів без сировини? Неможливо збільшити в короткі терміни виробництво нітроцелюлози, пороху і тротилу. У Європі немає великих виробників необхідної сировини. Для збільшення виробництва пороху потрібно, напевно, років три",
- зазначав голова чеської Асоціації промисловості оборони та безпеки Іржі Гінек.
Чеський концерн Explosia - один із найбільших постачальників вибухових речовин для виробництва боєприпасів - заявив, що його порохові лінії працюють на повну потужність і розширення не планується до 2026 року.
Іспанський виробник FMG також працює на повну потужність з осені 2022 року, його 155-мм снаряди поставляються в Україну. За словами гендиректора Антоніо Каро, на розширення знадобиться до півроку через труднощі з пороховими компонентами. Вартість основних матеріалів зросла у 2-3 рази, що разом із сплеском попиту призвело до підвищення цін до 850 євро за снаряд. Що приблизно на 20% більше, ніж до 2022 року.
Нині порох до Європи постачають лише кілька країн. Тому Євросоюз веде переговори про поставки сировини зі США та Австралії. Нові постачальники потрібні, оскільки висока залежність від бавовняної целюлози з Китаю загрожує здатності розширити виробництво снарядів.
Як заявив виконавчий директор німецького Rheinmetall Армін Паппергер, Китай забезпечує Європу сировиною для пороху більш ніж на 70%.
"Є ризик того, що Китай може відмовити з геополітичних причин. І ми з цієї причини закуповуємо якнайбільше, щоб поповнити свої запаси",
- додав він.
ЄС прагне збільшити виробництво снарядів до 1,4 млн одиниць на рік. Щоб поповнити свої виснажені запаси та допомогти Збройним силам України. Але загальний дефіцит нітроцелюлози може стати на заваді, писало FT.
Найбільшими імпортерами у Європі є Німеччина, Швеція та Бельгія. Шведський Saab заявив, що наразі проблем із ланцюжком поставок немає, але в майбутньому залежність від Китаю становить підвищений ризик. У довгостроковій перспективі, ймовірно, доведеться розглянути отримання деревної целюлози, але лінія ще не запущена у виробництво, додали в концерні.
За словами глави Saab Мікаеля Йоханссона, нітроцелюлоза є прикладом того, як оборонним компаніям доведеться вибудовувати нову логістику в багатополярному світі, де "буде не лише західний порядок, що базується на правилах".
Rheinmetall підтвердив, що розглядає можливість запуску нітроцелюлозної лінії в рамках нового підприємства з виробництва боєприпасів у Нижній Саксонії. За оцінками Паппергера, закупленої китайської сировини має вистачити на три роки.
Як Україна намагається отримати свою сировину для пороху
Повного циклу виробництва снарядів в Україні не було, військово-промисловий комплекс критично залежав від постачання пороху. Спорядженням боєприпасів займалися заводи, які після 2014 року опинилися на окупованих територіях. А торік тодішній секретар РНБО Олексій Данилов нарікав на те, що виробництво пороху не налагоджено.
Хоча спроби вирощувати бавовну у південних українських регіонах були. У промислових масштабах - з 1930-х. Але врожай був у п'ять разів нижчим, ніж у середньоазіатських республіках СРСР, і з другої половини 1950-х від вирощування бавовнику відмовилися. Як пише профільний портал Latifundist, тоді бавовну збирали в листопаді-грудні, після чого вона ще дозрівала.
За словами старшого наукового співробітника Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН Віри Боровик, культура невимоглива до посушливого клімату і вирощувати бавовну у степах на півдні України можна з успіхом.
У травні Верховна рада ухвалила закон про бавовник. Як зазначив один із співавторів, нардеп Степан Чернявський, закон має стимулювати вирощування бавовни. За його словами, потреба оборонного сектора у целюлозі становить 10 тисяч тонн. І щоб забезпечити такий обсяг, треба засіяти 30 тисяч гектарів бавовни.
Як йдеться в пояснювальній записці, у реєстрі сортів містяться відомості лише про два сорти. Внутрішня селекція не може запропонувати адаптовані сорти, які забезпечать найвищі стандарти сировини для пороху. Новий закон дозволить реєструвати нові сорти, зокрема генно-модифіковані. До цього реєстрація звичайного бавовнику займала 2-3 роки, а щодо ГМ-бавовника була заборонена.
На думку Боровик, з урахуванням відповідного клімату та наявності ресурсів в Україні можна в короткий термін створити комплекс із забезпечення промисловості продуктом цієї категорії. Для цього необхідний запуск бавовняних заводів, куди виробник реалізовуватиме бавовну-сирець. А впровадження скоростиглих сортів та технологій переробки у перспективі забезпечить целюлозою не лише потреби України, а й відкриє можливості для експорту.
Перші поля бавовника засіяли ще травні. Повідомлялося, що п'ять експериментальних сортів намагатимуться виростити на Одещині. Сучасні сорти надійшли з Німеччини, США та Туреччини.
Як повідомили у Департаменті аграрної політики Одеської ОВА, селекціонери впевнені, що на півдні України склалися сприятливі умови для вирощування бавовни. Особливо в районах, схильних до посухи. Загалом станом на травень близько 10 підприємств виявили бажання засіяти невеликі експериментальні поля, щоб визначити, чи вигідно вирощувати бавовну та чи є економічний потенціал. У червні департамент показав відео з першими паростками українського бавовнику.
"Після тестового випробування механізму... площі можуть суттєво збільшитись. Фермери повинні спочатку зрозуміти технологію вирощування цієї культури, налагодити внутрішню переробку",
- казав ініціатор закону нардеп Чернявський.
На грудневій зустрічі з представниками оборонки президент Володимир Зеленський заявив, що вдалося втричі збільшити виробництво зброї та військової техніки, є зростання щодо випуску снарядів. А в 2024 році Україна зосередиться, зокрема, на пороху та вибухових речовинах. З цієї точки зору, своя бавовняна целюлоза може стати кроком до повного циклу виробництва боєприпасів.
При підготовці матеріалу використовувалися: публікації The Wall Street Journal, Financial Times, BBC, українського аграрного порталу Latifundist, текст закону про поширення сортів бавовнику в Україні, інформація Департаменту аграрної політики Одеської ОВА.
Джерело
Снарядам потрібен порох. Як світ шукає "дефіцитний продукт" і навіщо Україні для цього бавовна
